Лекція 2

 

Тема 3. Біржовий товар.

Тема 4. Правила біржових торгів та технологія їх проведення

Питання 1. Класифікація біржових товарів. Види біржових товарів, їх характеристика

 Об’єктом біржової торгівлі виступає біржовий товар. Товаром на біржі є реальні предмети, послуги, цінні папери, валюта, права, проценти тощо.

Біржові товари – це однорідні за сортом і цінністю знеособлені товари масового виробництва і споживання, причому загальновизнані їх типи (стандарти, марки), що мають постійні характеристики і цілком визначену ціну. Визначальною рисою біржового товару є відповідність певному зразку, стандартові.

Не всі товари можуть бути біржовими – це однозначно доведено всією історією біржової діяльності. Біржовими, як правило, є сільськогосподарська сировина, енергоносії, цінні папери, валюта й інші фінансові інструменти. Як справедливо зазначено у вислові одного з відомих сучасних західних дослідників біржової справи Ф. Шварца, метою здійснення біржових операцій є не купівля гуртових партій товарів або фінансових інструментів, а отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на них. Саме це дає змогу страхувати цінові та курсові ризики. Поглиблене вивчення сучасного стану справ у біржовій торгівлі Заходу, застосування на міжнародних біржових ринках численних інноваційних товарів та технологій дозволило дещо уточнити класифікацію біржових товарів.

Пропонується поділити біржові товари лише на три великих групи, а саме:

І. Сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки:

1)   зернові: пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2)  сім’я олійних культур та продукти його переробки:  льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);  соєва олія, соєвий шрот;

3)   жива худоба: ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери; свине м’ясо, бекон, свині стегна;

4)           текстильні товари: джут; натуральний та штучний шовк, промита вовна та пряжа, бавовна;

5)      харчові товари: цукор, кава, какао (боби);  рослинні олії; яйця; картопля; арахіс; концентрат апельсинового соку;

6)     пиломатеріали та фанера;

7)     натуральний каучук.

ІІ. Промислова сировина:

1)     нафта-сирець та продукти її переробки: дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;

2)       кольорові та коштовні метали: алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель; золото, срібло, платина, паладій;

ІІІ. Фінансові інструменти:

1)   цінні папери та відсоткові ставки: облігації, зобов’язання і векселі Казначейства США та інших держав Європи й Азії, депозитні сертифікати банків;  акції;  відсоткові ставки: 30-ти денні, LІBOR; фондові індекси провідних бірж.

2)   валюта: британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо; вклади в євродоларах.

3)   похідні фінансові інструменти:  форварди; ф’ючерси; опціони.

4)   гібридні комбінації фінансових інструментів: наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо.

5)   синтетичні комбінації:  наприклад, опціон на ф’ючерсний контракт з пшеницею, опціон на ф’ючерсний контракт з індексом акцій тощо.

6)   екзотичні інструменти: наприклад, ф’ючерс та опціон на погоду, ф’ючерс на своп

  Біржова  торгівля проводиться без пред’явлення товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик.

Оскільки біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:

·     масовість, тобто випускається у великому обсязі великим числом виробників і має велику кількість споживачів;

·     здатність до стандартизації: відповідає встановленим вимогам до якості, кількості та іншим параметрам, передбаченим законодавством;

·     замінність. Масовість та здатність до стандартизації біржових товарів зумовлюють їх взаємозамінність у межах певних груп і видів товарів, наприклад, для фінансових інструментів;

·     вільне ціноутворення, тобто біржовими можуть бути лише ті товари, на які справедлива ринкова ціна встановлюється на основі попиту і пропозиції, оскільки інших способів визначення такої ціни на ринку чистої конкуренції, яким є біржовий ринок, просто не існує;

·     добре зберігання. Розкриття цієї вимоги дозволить встановити, що склад, на якому зберігається біржовий товар, вибирає продавець і отримує після відвантаження товару спеціальний документ – варант, а вартість зберігання товару оплачує покупець (при перепродажу – кожен новий покупець); варант є складовою контракту і переходить разом з товаром з рук у руки, від одного покупця до іншого; склад повністю відповідає за збереження якості товару при зберіганні, а вартість страхування при зберіганні біржового товару на складах світових товарних бірж становить приблизно 6% місячних його вартості;

·     транспортабельність;

·     незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача.

Товари на біржах продаються лотами. Лот – мінімальний стандартний обсяг біржового товару, що пропонується до продажу/купівлі на біржі.

Розмір лоту визначається Правилами біржової торгівлі.

Наприклад. На Чиказькій товарній біржі один лот зерна дорівнює

5 000 бушелям. Один бушель має таку відповідність у вазі окремих сільськогосподарських культур:

-  пшениця, соєві боби, горох, картопля – 27,216 кг;

-  жито, кукурудза, насіння льону, просо – 25,40 кг;

-  ячмінь, гречка – 21,77 кг;

-  ячмінь (Австралія, Нова Зеландія) – 22,68 кг;

-  овес (США) – 14,52 кг;

-  овес (Канада) – 15,42 кг;

-  овес (Австралія, Нова Зеландія) – 18,14 кг;

-  рис грубий – 20,41 кг;

-  насіння ріпаку – 22,70 кг.

В Україні 5 000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5 000 бушелів кукурудзи – 127 т, вівса – 72,6 т. На європейських біржах зерновий лот становить 100 т.

У той же час у товарній секції Української міжбанківської валютної біржі розміри лотів визначаються напередодні торгів, ціни котируються у гривнях за тонну. Контракти з нафтою – 1 000 барелей. Вага цих контрактів залежить від марки нафти і коливається від 135 до 136,7 т. Лот кольорових металів – 25 т, коштовних, наприклад, золото – 100 трійських унцій (3,11 кг) тощо.

Правилами біржової торгівлі жорстко регламентуються кількісні параметри, відхилення від встановлених ваги або об’єму не повинно перевищувати 3%.

У біржовій торгівлі промисловою сировиною і продукцією понад половина товарообороту припадає на паливно-енергетичні матеріали; дорогоцінні метали становлять близько 30% товарообороту, а питома вага кольорових металів – приблизно 20%. Зовсім інша структура товарного обігу складалася на вітчизняних біржах, що зумовлено дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

За даними Державної служби статистики України основними біржовими товарами в Україні є: сільськогосподарська продукція; нерухомість; лісоматеріали, деревина та вироби з деревини; продовольчі товари; паливо (вугілля, пропан і бутан скраплені, нафта сира, бензин моторний); речовини хімічні та продукти хімічні; продовольчі товари; засоби автотранспортні; кольорові метали; метали основні (залізо, чавун, сталь і феросплави) та продукція первинного оброблення сталі.

Спеціальними товарними групами, що реалізуються через біржу, є банківські метали, майно підприємств, що знаходилось у податковій заставі, та конфіскати митниці.

Велике значення при характеристиці біржових товарів має його якісна стандартизація. Для кожного виду сільськогосподарської сировини у якості базового вибирається типовий сорт. Ціна базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості товару даної групи, є базовою для визначення ціни на товари іншої якості. Якість товару залежить від фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним та іншим вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформації щодо своїх товарів. Це стосується як сировинних товарів, так і фінансових інструментів.

Для сировинних товарів інформація про якісні параметри міститься у рекламних буклетах виробників, експертних висновках товариств споживачів, стандартах. Для фінансових інструментів у якості таких джерел інформації служать фінансові звіти корпорацій, аудиторські висновки тощо.

Отже, біржовий товар є масовим, однорідним, кількісно та якісно стандартизованим, взаємозамінним, знеособленим і, з огляду на високий рівень попиту й пропозиції, ним торгують у великих обсягах, що дає змогу встановити більш реальну ринкову (рівноважну) ціну. Уніфікація біржового товару згідно з державними стандартами задовольняє вимоги торгівлі на внутрішньому ринку України. Крім того, практично кожна товарна біржа розробляє на основі державних стандартів і застосовує власний перелік товарних груп відповідно до Положення про біржовий стандарт.

Однак досвід показує, що при виході біржових товарів України на світові ринки виникає проблема незіставності вітчизняного біржового стандарту зі стандартами, прийнятими у світовій торгівлі. Значною мірою це зумовлює й те, що тільки 10% усього біржового обігу України реалізується на ринках реального товару міжнародних бірж.

Питання 2. Види біржових контрактів

Об’єктами біржової торгівлі є біржові контракти: ф’ючерсні та опціонні.

Ф’ючерсний контракт – це договір про купівлю-продаж біржового активу (товарів, валюти, фінансових інструментів) на певну дату в майбутньому за фіксованою ціною, встановленою сторонами угоди при її укладенні.

Ф’ючерсний контракт укладається лише на біржі. Умови контракту на кожен актив розробляються біржею і є стандартними для всіх учасників торгівлі на даній біржі.

Ф’ючерсний контракт включає стандартизовані параметри договору:

·     кількість біржового активу – визначається кількість біржового активу в одному контракті і кількість контрактів, яким можна торгувати;

·     якість біржового активу – визначається рівень якості товарних біржових активів, торгівля якими дозволена на даній біржі;

·     поставка біржового активу – визначається вид, спосіб і умови поставки біржового активу;

·     дата поставки біржового активу – регламентуються терміни поставки біржового активу на даній біржі.

Крім того, біржа визначає величину маржі (гарантійної застави) для учасників торгів і здійснює регулювання всього процесу торгівлі на даному біржовому майданчику.

Учасники торгів, окрім розгляду параметрів договору, величини маржі (гарантійного застави) і способів регулювання процесу торгів, визначають:

-   ліквідність біржового активу – визначається можливість його купівлі-продажу, оборотність грошових коштів, накладні витрати;

-     ризик – визначаються існуючі загрози невиконання контрактів.

Ф’ючерсні контракти діляться на два види:

1)  товарні ф’ючерси (commodity futures);

2)  фінансові ф’ючерси (financial futures).

Товарні ф’ючерси (commodity futures) – зернові, олійні культури, м’ясо, різні види металів та інші товари, виражені в натуральній формі.

Ф’ючерсні контракти по товарах укладаються на фактичну поставку товару.

Наприклад, фермер, що вирощує пшеницю, може продати у жовтні ф’ючерсний контракт на 50 т пшениці з поставкою у квітні і поставити ці 50 т пшениці в погашення контракту. Ціни встановлюються у жовтні, і фермер знає, скільки він отримає, і може планувати свої подальші дії і витрати, покупцеві гарантується поставка товару за періодами зі зниженням витрат на зберігання запасів. При цьому ринкова ціна в квітні може бути вище або нижче ціни ф’ючерсного контракту. Тоді деякий додатковий прибуток отримає у першому випадку покупець, у другому – продавець.

Крім того, при визначенні ціни ф’ючерсного контракту розглядають величину базису.

Базис – це різниця між спотовою ціною активу і ціною ф’ючерсного контракту:

Базис = ціна спот – поточна ціна ф’ючерсного контракту.

Спотова ціна – ціна біржового активу при негайній поставці.

Базис може розширюватися або звужуватися, бути позитивним або негативним. У всіх випадках ці зміни впливають на фінансовий результат покупця і продавця ф’ючерсного контракту.

Фінансові ф’ючерси (financial futures) – операції з ланцюговими паперами (казначейськими облігаціями і векселями, депозитними сертифікатами тощо), іноземною валютою, фондовими індексами.

Фінансові ф’ючерси, за винятком валютних, ніколи не закінчуються поставкою товару.

Фінансові ф’ючерсні контракти продають і купують для отримання виграшу або для хеджування.

Первинним ринком для ф’ючерсних контрактів на валютний курс (валютних ф’ючерсів) є банківський біржовий ринок іноземних валют, які мають вільний обіг на світовому ринку. Курси валют найчастіше виражаються у співвідношенні національної валюти до 1 дол. США.

Ф’ючерсний контракт на валютний курс – стандартний біржовий договір купівлі-продажу певного виду валюти в конкретний день у майбутньому за курсом, установленим у момент укладання контракту.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими інструментами. Наприклад:

·       лот акцій становить 100 штук, казначейська облігація США з 15-річним терміном до відшкодування з 10%-им купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100 000,

·       казначейський вексель США з 13-ти тижневим терміном має номінал $1 000 000,

·       ф’ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у ₤62 500 тощо.

Валютний ф’ючерс – це контракт, базовим активом якого є певна сума валюти. Обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначається як результат зростання чи падіння ринкового валютного курсу в порівнянні зі значенням курсу, зафіксованим у контракті.

Ф’ючерс на фондовий індекс – це контракт, базовим активом якого є фондовий індекс. Обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначається як результат зростання чи падіння фондового індексу в порівнянні з його значенням, зафіксованим у контракті. Для визначення суми прибутку (збитку) учасника торгів з такими контрактами використовується множник специфікації, виражений у грошових одиницях. На дату виконання контракту сплачується грошова сума, рівна добутку множника на різницю значення індексу при закритті контракту в останній день торгівлі і ціною ф’ючерсного контракту. Якщо значення індексу при виконанні контракту нижче за ціну контракту, то має місце збиток покупця контракту і прибуток його продавця, і навпаки.

Відсотковий ф’ючерс – це договірне зобов’язання купити (прийняти) та продати (поставити) відсотковий інструмент згідно з обумовленими в контракті термінами і процентною ставкою у майбутньому. Таким відсотковим інструментом може виступати казначейський вексель чи облігація.

Крім того, розрізняють ф’ючерси:

Постачальні. Передбачають реальне доставляння продукції у конкретному обсязі та в зазначений у договорі термін. Наприклад, на біржі в Чикаго котируються контракти на рис, зерно та нафту. Тобто, купуючи ф’ючерс на зерно, ви дійсно можете очікувати на мішки з зерном.

Розрахункові. Доставлення продукції не виконується – діє лише грошовий розрахунок. Це спекулятивний інструмент. Різниця між ціною на момент відкриття та закриття угоди – прибуток трейдера (або збиток). Приклад: ф’ючерс на індекс ринку. Більшість активів – розрахункові. Трейдери не планують отримати продукцію, а бажають заробити.

Опціонний контракт – контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати (опціон колл) або продати (опціон пут) визначену кількість базового активу за визначеною ціною упродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов’язання продавця опціону виконати умови контракту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право.

Залежно від того, яке право зафіксовано в контракті (купити або продати актив), виділяють два типи опціонів. Опціон пут (PUT) дає право його власнику продати базисний інструмент. Відповідно, опціон колл (CALL) має на увазі право його власника придбати базовий актив. На біржі одночасно обертаються обидва типи опціонів.

На відміну від ф’ючерсу, що встановлює одну універсальну ціну на базовий актив, опціони, що одночасно обертаються на біржі, можуть мати різну ціну виконання (страйк). Ціна ж самого опціону, за якою він продається на ринку, називається премією і визначається у ході біржових торгів. Премію завжди сплачує покупець продавцю опціону як плату за право виконати цей опціон у майбутньому.

Відсотковий опціон дає його власнику право залучити кошти під певну відсоткову ставку в майбутньому, або відмовитися від цього залежно від рівня і динаміки ринкової відсоткової ставки. Виділяють опціони «Cap» і «Floor». «Cap» покликаний зафіксувати максимальну відсоткову ставку для того учасника угоди, хто планує у майбутньому залучати кошти і страхується від зростання відсоткової ставки. «Floor» фіксує мінімальну відсоткову ставку для того, хто планує розміщувати кошти і страхується від падіння ставок.

Фондовий опціон – це опціон на фондовий індекс чи акції. Базовим активом опціону на фондовий індекс є значення фондового індексу. За аналогією з ф’ючерсом на фондовий індекс, обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначаються як результат зростання чи падіння фондового індексу в порівнянні з його значенням, зафіксованим у контракті. Для визначення суми прибутку (збитку) використовується так званий «множник». Для опціонів на акції базовим активом є акції.

На українському фондовому ринку з 2011 року існує тільки квартальний опціон, базовим активом якого є ф’ючерсний контракт на індекс Української біржі. Це опціон амери канського стилю, його виконання можливе достроково. Біржові опціони укладаються на ті ж активи, що і ф’ючерсні контракти: на товари, валюту, процентні ставки, індекси. Крім того, є біржові опціони на ф’ючерсні контракти. Види біржових опціонів повторюють види ф’ючерсних контрактів, водночас їх коло значно ширше за рахунок того, що ф’ючерсні контракти на акції застосовуються мало, в той час як з досить широкого кола акцій укладаються опціонні контракти. Крім того, існує клас опціонів, який не може мати аналогів серед ф’ючерсів. Це опціони на ф’ючерсні контракти.

 Питання 3. Фінансові інструменти

Фінансові інструменти – це товари та послуги фінансових інститутів, що стають доступними для клієнтів завдяки супутнім та підтримуючим товарам.

У 90-х роках ХХ-го ст. фінансові інструменти стали об’єктами біржової торгівлі. Причому настільки широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані біржі, крім того, на існуючих товарних біржах з великим успіхом застосовуються контракти на довгострокові облігації, відсоткові ставки, валюту. До таких бірж відноситься Чиказька опціонна біржа, Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів, Європейська біржа деривативів EUREX тощо.

Класифікація фінансових інструментів

Ціноутворення	реальні (основні, базові) ціни або курси	визначаються на ринку через взаємодію попиту й пропозиції
	похідні	є похідними від цін базового активу (derivative instruments)
Строк виконання контрактів	касові або спотові (spot, cash)	з негайною поставкою
	строкові інструменти (termine instruments)	є контрактами на купівлю-продаж базових фінансових інструментів у майбутньому за цінами або курсами, погодженими в момент укладання таких контрактів

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Універсальні ознаки цінних паперів:

-   є безвідкличним свідоцтвом емітента (юридична особа, фізична особа, держава, орган місцевого самоврядування), який від свого імені розміщує цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску про те, що він узяв на себе певні зобов’язання перед інвестором. Емітент не має права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі з інвестором, відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші дії на шкоду правам і інтересам інвестора;

-     інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінними паперами;

-   для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім’я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія. За документарної форми випуску передача цінних паперів здійснюється за допомогою індосаменту (передавальний напис на зворотному боці векселя (чека, коносамента), що засвідчує передачу права на цей цінний папір від однієї особи (індосанта) до іншої (індосата).

Особливими властивостями цінних паперів є:

·      ринковість – здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, виступати як самостійний платіжній засіб, а також бути об’єктом інших цивільних відносин (дару вання, позики, спадщини тощо);

·      доходність – властивість цінних паперів виступати як засіб нагромадження та збереження багатства. Як будь-яке багатство, цінні папери мають вартість: номінальну – встановлюється емітентом; ринкову – вартість цінних паперів на ринку;

·      ліквідність – властивість цінних паперів швидко перетворюватись на гроші без великих витрат для власника;

·      ризикованість – властивість цінних паперів завдати їхнім власникам грошових втрат через зменшення своєї доходності під впливом різноманітних факторів;

·      спекулятивність – можливість цінних паперів стати об’єктом спекуляцій;

·      стандартність – відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам. 

Класифікація цінних паперів

За порядком розміщення	емісійні	розміщуються випусками, мають рівні обсяг і терміни здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу придбання цінного паперу
	неемісійні	можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред’явника
За ознаками економічної природи	пайові	засвідчують участь в акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства; емітент не повинен повертати кошти, інвестовані в його діяльність
	боргові	ті, за якими емітент несе зобов’язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має права на участь в управлінні корпорацією
	похідні	ті, що пов’язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та правами щодо них
За терміном існування	строкові	довго-, середньо-та короткострокові
	безстрокові	існують вічно
За походженням	первинні	засновані на активах (акції, облігації, векселі та ін.)
	вторинні	цінні папери на самі цінні папери (варіанти на цінні папери, депозитарні розписки та ін.)
За формою існування	паперові	документарні
	безпаперові	бездокументарні
За порядком вкладення	на пред’явника	не фіксують імені його власника
	іменні	містять ім’я його власника
За характером обігу	ринкові	вільного обігу
	неринкові	обіг обмежений (цінні папери неможливо продавати нікому, окрім емітента)
за рівнем ризику	ризикові, малоризикові, безризикові
за наявністю доходу	доходні і бездоходні
залежно від мети випуску	фондові	акції, облігації та ін.
	комерційні	векселі, акредитиви та ін., які обертаються на фінансовому ринку

У зарубіжній практиці найбільш широко використовують такі цінні папери:

-     пайові (часткові) цінні папери (акції та сертифікати інвестиційних фондів);

-    боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, векселі, комерційні папери, депозитні сертифікати);

-  похідні цінні папери (ф’ючерси, форварди, свопи, опціони).

 Відповідно до законодавства в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1)    пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН)), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна в разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:

-  акції;

-  інвестиційні сертифікати;

-  сертифікати ФОН;

-  акції корпоративного інвестиційного фонду;

2)    боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання.

До боргових цінних паперів відносяться:

·    облігації підприємств;

·    державні облігації України;

·    облігації місцевих позик;

·    казначейські зобов’язання України;

·    ощадні (депозитні) сертифікати;

·    векселі,

·    облігації міжнародних фінансових організацій;

3)   іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

·    іпотечні облігації,

·    іпотечні сертифікати,

·    заставні;

4)    приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5)   похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів; до них відносяться:

·    опціонний сертифікат;

·    фондовий варант;

·    кредитна нота;

·    депозитарна розписка;

·    державний дериватив;

6)     товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих документах.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в Україні можуть емітуватися і перебувати в обігу такі цінні папери:

1.   Акція – це цінний папір, що випускається тільки акціонерними товариствами (АТ), свідчить про пайову участь у статутному фонді даного товариства і підтверджує право участі в управлінні ним. Випускається без встановленого терміну обігу і є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі.

Емісія (випуск) акцій здійснюється при акціонуванні АТ, при реорганізації існуючої компанії в АТ, при змінах статутного фонду існуючого АТ.

Акції випускаються:

-   прості – не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, виходячи з розміру прибутку, що залишається у АТ після сплати податків; дають право голосу;

-  привілейовані – гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності АТ; дають пріоритетне право (у порівнянні з власниками простих акцій) на участь у розподілі майна АТ після його ліквідації; не дають власникові права голосу;

-  в документарній формі;

-  в бездокументарній формі.

Власниками акцій можуть бути юридичні і фізичні особи, держава.

2.     Облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик.

Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України – умовами їх розміщення).

Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може здійснювати емісію облігацій:

·     відсоткових – облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів або за якими відсоткова ставка дорівнює нулю;

·     цільових – облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом або рішенням про емісію цінних паперів, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом або рішенням про емісію цінних паперів, облігацій;

·     дисконтних – облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації, яка виплачується власнику облігації під час її погашення, становить доход (дисконт) за облігацією.

3.   Облігації підприємств – порядок емісії, обігу та викупу цільових облігацій підприємств встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Підприємства випускають відсоткові та/або дисконтні облігації.

4.Облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

5.Казначейські зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

6.Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права власника сертифіката на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Це неемісійний цінний папір, що видається на певний строк (під відсотки, передбачені умовами його видачі).

7.Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді. Емітентом виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

8.Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

9.Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених умовах у майбутньому. Базовий актив – товари, цінні папери, кошти, що є предметом виконання зобов’язань за деривативом. Основою деривативу можуть бути активи (товари, акції, облігації, позики та ін.), індекси (на відсоткові ставки, валютні курси, фондові індекси, індекси споживчих цін) або інші умови.

Зазначимо, що не всі цінні папери можуть вільно продаватися і купуватися на біржі. У ряді випадків обіг цінних паперів може бути обмеженим, і його можна продати тільки тому, хто його випустив.

Головними рисами цінних паперів, які обертаються на біржі, є:

-  вільна купівля-продаж без обмежень з боку емітента;

-    надійність емітента, його беззбиткова діяльність і виконання прийнятих ним зобов’язань;

-     розміри компанії-емітента і кількість цінних паперів

(акцій, облігацій і т.п.), які вільно обертаються.

Фондова біржа затверджує біржовий список – документ фондової біржі, який містить інформацію щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, які в конкретний момент часу на відповідну дату допущені до торгівлі на фондовій біржі за категорією лістингових цінних паперів або за категорією позалістингових цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Лістингові цінні папери – цінні папери, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, внесені до біржового реєстру як такі, що відповідають вимогам відповідного рівня лістингу, згідно з правилами фондової біржі.

Позалістингові фінансові інструменти – цінні папери та інші фінансові інструменти, які допущені до торгівлі на фондовій біржі без проходження процедури лістингу.

Наприклад, на Українській фондовій біржі здійснюються торги з такими фінансовими інструментами:

-    акції (прості, іноземного емітента, корпоративного інвестиційного фонду);

-   облігації (підприємств відсоткові, облігації внутрішньої державної позики України довгострокові, середньострокові, короткострокові: дисконтні, відсоткові, з індексованою вартістю);

-  інвестиційні сертифікати.

 Питання 4. Правила біржової торгівлі та специфіка їх дотримання

Правовий режим Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону України «Про товарну біржу». Ця стаття визначає обов’язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі. Правила регулюють:

·   порядок здійснення біржових операцій;

·   порядок ведення біржової торгівлі;

·   процедуру біржового арбітражу з цих питань.

У Статуті конкретної біржі вказаний порядок розробки та вимоги до Правил біржової торгівлі.

Правила біржової торгівлі визначають:

·   строк та місце проведення біржових операцій;

·   склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;

·   порядок здійснення та реєстрації біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

·   відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання Правил біржової торгівлі;

·   інші положення,   встановлені   органами   управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними

зборами членів біржі або уповноваженим ними органом.

Закон України «Про товарну біржу» передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

·   забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисне скуповування їх) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;

·   забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін; забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон’юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди, за винятком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Правила здійснення біржових операцій називають Регламентом біржі.

В основних розділах біржових правил вказується про:

-   порядок проведення біржових торгів. У даному розділі правил регламентуються місце проведення торгів, торгових сесій і години праці. Біржовими сесіями називаються торги в офіційно відведений адміністрацією біржі час, упродовж якого учасники біржових торгів мають право укладати угоди. Графік торгів складається з урахуванням режиму роботи інших бірж, які торгують аналогічними товарами. Це дає змогу учасникам торгів використовувати інформацію про ціни на інших ринках, проводити арбітражні операції;

-    види біржових угод. Біржі визначають характер угод, які можуть укладатися на даній біржі. Так, наприклад, на біржах України укладаються угоди з реальним товаром, цінними паперами і ф’ючерсними контрактами. Біржі визначають стандартні контракти для кожного виду угод, обсяги угод, стандартні дані постачань;

-  біржова інформація. Точна, своєчасна, повна інформація про укладені угоди дає можливість проаналізувати стан ринку, прийняти правильне рішення. Біржова інформація поділяється на поточну і вільну. Поточна інформація – це інформація про останні угоди, які були укладені на біржі. Подібна інформація потрібна для швидкої оцінки зміни ситуації на ринку в поточний момент. На багатьох біржах ця інформація виводиться на електронних табло у вигляді рухомого рядка.

Учасники торгів через комп’ютер одержують наступну інформацію:

·    поточну ціну попиту;

·    поточну ціну пропозиції;

·    найвищу ціну поточного дня;

·    ціну закриття попереднього дня;

·    різницю на даний момент останньої ціни і ціни відкриття;

·    доходність на даний момент;

·    обсяг зарезервованих в торговельній системі засобів;

·    обсяг укладених на даний момент угод.

Вільна інформація відображає кінцеві результати біржового дня.

За результатами торгів учасники щоденно отримують інформацію про:

·    ціни угод – останню, мінімальну, максимальну;

·    ціни заявок – максимальну купівлі, мінімальну продаж;

·    ціни котирування на продаж і купівлю;

·    середньозважену ціну;

·    прибутковість до погашення;

·    кількість укладених угод;

·    порядок взаємних розрахунків членів біржі та інших учасників біржової торгівлі. Він визначається взаємними правами і обов’язками учасників торгів, забезпеченням захисту їхніх інтересів. Системи розрахунків досить різноманітні, їхні відмінності пов’язані як з національними особливостями правил розрахунків, так і з особливостями організації розрахунків на конкретній біржі. Наприклад, у США розрахунки здійснюються через національну клірингову корпорацію. Нормальний термін в США становить п’ять робочих днів після укладення угоди.

На сучасних українських біржах оплата біржових контрактів проводиться через біржу до виконання контракту, як продавцем так і покупцем. Підставою для перерахування вартості контракту продавцю є акт прийняття-здавання, зазначеного у контракті товару, підписаний покупцем та продавцем, або письмова згода покупця на передплату. У випадку ненадання біржі акта прийняття-здавання у визначені контрактом терміни, кошти, що надійшли від платника, повертаються йому біржею протягом двох робочих днів.

При надходженні заяви від продавця про порушення покупцем умов контракту біржа може затримати на своєму рахунку гарантійний внесок та прийняти рішення протягом п’яти робочих днів про порядок вирішення суперечки. У випадку невиконання контракту винуватець сплачує штраф в установленому Біржовим комітетом (Радою біржі) розмірі на користь біржі та сторони, що потерпіла.

Керівники біржі несуть відповідальність за будь-яке порушення Правил біржової торгівлі відповідно до Положень про структурні підрозділи біржі та Посадових інструкцій.

До учасників-членів бірж можуть застосовуватися санкції у випадку:

·    відмови від письмового оформлення біржової угоди;

·    надання недостовірної інформації;

·    невиконання біржового контракту;

·    несплати оформленого біржового контракту;

·    перешкоджання веденню торгів;

·    нез’явлення на торги, коли заявка подана. Види санкцій:

·    попередження;

·    позбавлення права участі у торгах (на певний час або назавжди);

·    відмова у реєстрації;

·    штраф;

·    призупинення або позбавлення членства на біржі. Біржовими Правилами забороняються наступні дії учасників-членів біржі:

·    приховування, притримування членом біржі від відкритого ринку будь-якого розпорядження (доручення) на угоду чи її частину на свою користь чи на користь іншої особи;

·    торгівля із самим собою без зміни права власності;

·    торгівля брокером за власний рахунок до виконання розпорядження клієнта;

·    порушення почерговості виконання замовлень клієнтів, що мають рівні умови придбання товару.

 Питання 5. Організація торговельного процесу у біржовій залі

Організація біржових торгів та їх ефективність у великій мірі залежать від багатьох чинників таких, як спеціалізації біржі, характеристики біржового товару, а також технології і механізму ведення торгів. Основним документом, регламентуючим організацію біржової торгівлі, є Правила біржової торгівлі, які розробляються кожною біржею самостійно, але з урахуванням законодавства, і погоджується з уповноваженим органом, що відповідає за розвиток ринку в країні. Процес біржової торгівлі поєднує взаємопов’язані операції, що виконуються у певній послідовності, враховуючи специфіку біржових торгів. Організація проведення торгів побудована залежно від технології, запровадженої на біржі.

Біржові торги можуть бути організовані в різних формах:

-  за формою проведення:

а) постійні й у вигляді сесій;

б) контактні (традиційні) й безконтактні (електронні);

-  за формою організації:

а) простий аукціон (англійський, голландський);

б) заочний (або «натемну»);

в) подвійний аукціон (безперервний, або «вигуків» чи «натовпу»);

-  за формою здійснення:

а) біржова торгівля за дорученням (брокери);

б) самостійні біржові операції (дилери).

На даний час у світі існує три методи ведення біржових торгів:

-   публічний, за яким угода укладається за вигуками (вказівками), які дублюються сигналами руки та пальців – біржовими жестами;

-     торгівля пошепки, дуже обмежена, використовується тільки в практиці деяких бірж Японії, Південно-Західної Азії;

-  електронно-біржові торги.

До участі у біржовій торгівлі в операційну залу допускаються учасники торгів, якими є уповноважені Біржовим комітетом особи, як зі складу членів біржі, так і спеціально для цього найняті, які, як правило, мають досвід біржової роботи. Ними можуть бути брокери, дилери, трейдери, клерки, маклери та інші особи. Крім того, в операційну залу допускаються особи, зокрема, персонал біржі, головний керуючий, голова правління, державний комісар і відповідальний член біржової ради, а також особи, присутність яких дозволена біржових радою.

Найважливішою особливістю організації біржової торгівлі є те, що на біржі оперують тільки тими товарами, в яких індивідуальні відмінності окремих предметів щодо якості товару не мають практичного значення. На деяких біржах правила біржових торгів можуть передбачати винятки, коли наявні товари, що потребують негайної реалізації (протягом одного дня), можуть виставлятися   на   торги   без   попереднього   введення у біржовий інформаційний канал.

Заявку на продаж товару безпосередньо передають маклеру, який веде торги, але не пізніше, ніж за одну годину до їх початку. Деякі товарні біржі, особливо ті, що спеціалізуються на торгівлі агропромисловою продукцією, часто порушують встановлені вимоги і допускають до торгів практично всі товари та приймають заяви аж до самого початку біржових торгів.

Торгівля ведеться певною кількістю одиниць стандартизованого товару або цінних паперів (лот). Товар повинен відповідати особливим вимогам.

Торговельна зала біржі розбита на секції, так звані, на біржовому жаргоні, «ями». У кожній з них проводяться операції з купівлі-продажу певних видів товарів. Ціни встановлюються вигуками.

Організація біржової зали – давно відпрацьована схема і практично однакова для всіх типів бірж світу. Як раніше, так і тепер біржа тим місцем, куди учасники ринку звертаються для здійснення тих чи інших комерційних операцій.

Існують дві групи робочих органів біржі:

-  периферійні;

-  центральні.

Периферійні служби здійснюють обслуговування клієнтури на місцях.

Центральні служби біржі знаходяться безпосередньо в головній будівлі. Для цих служб спільними є операційна зала, головні офіси брокерських фірм, реєстраційне бюро, інформаційна служба.

Біржові угоди щодо кожного товару відбуваються в окремих операційних залах. Інколи операційна зала поділена на спеціалізовані секції, де укладаються угоди на визначені товари та їх групи. В операційній залі торгівля ведеться, як мінімум, за чотирма секціями. Такий порядок є характерним для бірж США. Наприклад, на Чиказькій товарній біржі в операційній залі знаходяться чотири секції, торгівля у яких ведеться спотовими і ф’ючерсними контрактами: на сільськогосподарську продукцію, іноземну валюту, облігації і дивіденди по акціях.

Секції операційної зали сплановані так, щоб максимально полегшити учасникам торгівлі техніку укладення угод. На біржах США спеціалізовані секції називаються пітами («ямами»). Це припіднята восьмикутна платформа із сходинками вниз до рівня операційної зали. Таке розташування дозволяє всім покупцям і продавцям бачити один одного.

У центрі чи збоку кільця або ями є підвищення, на якому знаходяться працівники біржі, які реєструють біржові угоди і ціни.

Головні офіси брокерських фірм часто знаходяться не в головній будівлі біржі, а в самостійних будівлях. У цьому випадку в приміщенні біржі у них, як правило, є визначені службові   майданчики,   які   займають   співробітники   брокерських і комісійних будинків.

У біржовому кільці («ямі») торгівля здійснюється у встановлений час, який називається біржовою сесією, за чітко встановленими правилами. Біржова сесія обмежена часом, її початок і кінець чітко зафіксовані і, як правило, визначаються дзвінками.

Особливі вимоги пред’являються до біржової операційної зали, у якій проводяться біржові торги. Найбільш важливими можна вважати наступні:

1.  Біржова зала повинна бути досить місткою.

2.  На більшості бірж світу торгівля ведеться відразу декількома видами товарів. Для укладання угод за кожним з них виділяється окрема зала чи ділянка у великій залі, підлога якої нижче, ніж підлога зали. Тому місце, де укладаються угоди, називається біржовою ямою, підлогою або біржовим кільцем. Воно повинне бути влаштовано таким чином, щоб створити рівні можливості для всіх учасників торгу. У центрі або на краю кільця чи ями є підвищення, на якому знаходяться службовці біржі, які ведуть біржовий торг і реєструють угоди і ціни.

3.  У торговельній залі повинні бути спеціально обладнані місця для тих, хто одержав право торгувати на біржі.

4.  Для доведення необхідної інформації до брокерів в операційній залі обладнане спеціальне інформаційне табло.

5.  Біржова зала і кожне біржове місце обладнані технічними засобами, а також комп’ютером з виходом на електронне табло біржі для оперативного зв’язку брокерів із клієнтами і персоналом біржі.

6.  Поруч з біржовою залою розміщаються відділи працівників стаціонарного апарата біржі і сховища інформації про торги.

7.  У біржовій залі передбачаються робочі місця для представників інформаційних агентств, що передають оперативні біржові новини.

Встановлений час біржової сесії – не просто організаційний момент. Він має важливе значення. Для кожного товару на біржі встановлюється свій графік, враховуючи режим роботи інших бірж (національних та іноземних), що торгують даним товаром.

Самі торги на біржах проводяться два рази на день. Усередині сесії часто виділяють періоди по 30–40 хв., між якими існує 5–10 хвилинні перерви.

На більшості бірж здійснюються електронні торги. На сьогодні автоматизованими є такі функції:

·    збір та реєстрація заявок, що надходять на торги;

·    контроль за правильністю оформлення заявок, що відповідають правилам біржі;

·    збір та реєстрація клієнтських заяв;

·    організація зв’язку брокера з клієнтами (продаж клієнтських заяв);

·    вибір списку заяв, що відповідають конкурентному попиту та пропозиції;

·    забезпечення можливості проведення торгів брокерами між сесіями (електронні торги);

·    інформаційне забезпечення брокерських фірм та служб біржі; інформаційне забезпечення торгів.

Укладання біржової угоди в електронній системі складається з декількох послідовних етапів:

·    введення учасником заявки через термінал;

·    перевірка в спеціальному контролюючому модулі кредитоспроможності учасника (за параметрами, виробленим членами розрахункової палати);

·    підбір наказів покупців і продавців за алгоритмом «ціна/час»;

·    надходженні інформації про виконані накази (ціна товару, його кількість, найкращі ціни продажу й покупки) після укладання угоди на ті термінали, з яких надійшли ці накази, невиконані накази залишаються у системі доти, поки вони не будуть виконані або відкликані;

·    надсилання звіту про угоду після підтвердження її в розрахункову палату, де здійснюється кліринг;

·    внесення змін у рахунки продавців і покупців у розрахунковій палаті відповідно до результатів угоди.

Засоби автоматизації значно спрощують діяльність біржі, підвищують її оперативність, дають змогу збільшити кількість представлених товарів і брокерських фірм, тобто збільшується оборот біржі. На сьогодні широке застосування засобів автоматизації дає змогу сформувати міцну технологічну базу для вдосконалювання організаційного управління біржею. Процедура біржового торгу, яка склалася на товарних і фондових біржах України, здійснюється за принципом аукціону.

 Питання 6. Операції біржового процесу

Процес біржової торгівлі передбачає велику кількість операцій, зміст і порядок виконання яких залежать від багатьох чинників – спеціалізації біржі, її форми, особливостей біржового товару, рівня стандартизації, якості товару, досвіду організації біржових торгів тощо. Ці операції регламентуються Правилами біржової торгівлі.

Біржовий процес поєднує п’ять операцій, що виконуються в такій послідовності:

1.    вивчення попиту і пропозицій товару за межами біржі і вихід брокера на біржу;

2.    узгодження умов угоди між брокером-продавцем і брокером-покупцем, укладання біржової угоди у процесі біржового торгу;

3.    оформлення та реєстрація біржової угоди, біржового контракту та розрахунок з біржею;

4.    розрахунок клієнта з брокером за здійсненою біржовою угодою;

5.    поставка та одержання товару, розрахунок за нього між клієнтами брокерів.

Біржові операції виконуються по-різному і в певній послідовності, деякі з них оформляються відповідними документами, що має важливе значення. Від ретельного оформлення документів брокерами та їх клієнтами залежить успіх усієї операції.

Підготовка біржових торгів починається з представлення в інформаційно-довідковий відділ біржі офіційних письмових заяв за встановленою формою на продаж чи купівлю товару. Заяви складаються брокерськими фірмами, конторами, представленими на біржі.

Усі своєчасно подані заяви реєструються і вводяться у банк даних біржі. Подані заяви приймаються біржею тільки в тому випадку, коли вони складені за встановленою формою і містять усю необхідну інформацію. У разі відсутності в заяві повної необхідної інформації вона не приймається біржею. Заяви, не представлені в певний строк, до найближчих торгів не допускаються.

Прийом товарів та їх розміщення обумовлюються правилами біржової торгівлі. Члени біржі пропонують свій товар після його безпосереднього огляду брокерами на підприємствах або на підставі представлених зразків чи опису. Товар заноситься в книгу обліку і в картку брокера «ями» тільки у випадку гарантованої кількості товару на складах біржі, про що робиться відповідна помітка. У Правилах біржової торгівлі також затверджується перелік товарів, які котируються на біржі. При відкритій біржі і обмеженій кількості учасників торгів переважає бартерний обмін.

Як правило, за 30 хвилин до початку торгів брокери збираються в торговельній залі біржі. Всі вони мають при собі інформаційний листок, де вказані: список товарів з ціною, кількість пропозицій, номер брокерської контори, місце її знаходження, умови розрахунку і термін поставки товару.

Триразовий удар гонга сповіщає про початок торгів, які відбуваються у кожній товарній секції. Біржова торгівля організовується за принципом: останній, хто ствердно відповів на пропозицію, вважається стороною угоди, а укладення форвардних угод і угод «з умовою» за принципом згоди сторін з вимогами, що взаємно висуваються.

Веде торг у секції біржовий маклер. Спочатку він проводить торг за пропозиціями на реальний товар, призначений для негайної реалізації, а потім обговорюються пропозиції щодо укладання форвардних операцій.

Торги у кожній секції відбуваються в такому порядку:

1. Маклер оголошує список товарів, виставлених на торги цього біржового дня. У момент оголошення маклером товару, брокери, які виявляють до операції зацікавленість, підіймають вгору свої перепустки. Якщо інтерес до товару виявлений, то маклер оголошує номер брокерської контори, яка представила цей товар. Якщо брокер, що представляє її, не відреагував (або його не має у даний момент, або «заґавився»), то товар знімається з торгів, а брокер платить штраф «за нез’явлення брокера на біржу».

2.  Далі маклер оголошує чергову позицію. Після оголошення списку робиться невелика перерва (хвилин на десять). Потім, після одного удару гонга, починається друга частина роботи, під час якої обговорюються брокерські пропозиції. Обговорення кожної брокерської пропозиції складається з двох частин.

У першій частині обговорюється пропозиція у тому вигляді, в якому вона представлена в інформаційному листку. Якщо внаслідок обговорення не знайшовся покупець на всю партію товару, то маклер проводить другу частину торгу за цим пунктом.

У другій частині обговорюються зустрічні пропозиції від брокерів-покупців, які зібралися у секції. Брокери повідомляють свої умови, на яких вони б погодилися придбати даний товар, причому не весь, а лише його частину. Але може скластися така ситуація, коли зустрічних пропозицій надійшло багато,  однак під час обговорення сторони угоди не виявлені. Тоді брокер повинен з блискавичною швидкістю проаналізувати варіанти і постаратися відразу ж визначити найбільш вигідні для себе умови, вибрати брокера-покупця і повідомити про це маклеру, який фіксує усну угоду сторін. Якщо сторони угоди знову не будуть визначені, то обговорення переноситься на наступний біржовий день.

Аналогічним чином в іншій секції відбувається обговорення пропозицій щодо укладання угод «з умовою». Їх особливістю є те, що брокер має право зняти свій товар, виставлений у секції угод «з умовою», якщо цей товар вже реалізований під час обговорення попередніх брокерських пропозицій у даний біржовий день. Однак переведення товару в іншу секцію може бути здійснене тільки після закінчення торгів.

Уклавши угоду, брокер вносить у спеціальний бланк кодовий номер свого контрагента, час укладення угоди, місяць обумовленої поставки товару, її обсяг і ціну. Ці дані негайно передаються присутнім у кожній ямі біржовим спостерігачам у комп’ютерну систему обліку. Інформація про ціну виноситься на спеціальне табло в торговельній залі біржі, а також передається на інші біржі і біржові служби інформаційних компаній, після чого заноситься в інформаційний банк даних. Банк з даними про угоди завіряється брокером і передається у відділ зв’язку фірми, який є структурною одиницею даної біржі. Там на ньому знову проставляється час надходження, після чого клієнту повідомляють про виконання його замовлення.

По суті, продаж партії товару перетворюється в угоду між продавцем і розрахунковою палатою, а також розрахунковою палатою і покупцем.

На біржі існують особливі правила не тільки виставлення товарів, а й зняття товарів з біржових торгів. Досить часто бувають випадки, коли брокер або відвідувач, отримавши на біржі інформацію, укладають угоди не на біржі, а за її межами. При цьому брокер, запропонувавши товар на продаж, несподівано знімає свою продукцію або взагалі зникає з торгів. Тому є випадки коли встановлюються більш жорсткі правила зняття товару з торгів. Наприклад, забороняється знімати біржовий товар до закінчення третіх біржових торгів, а також змінювати вказану в заявці інформацію до закінчення перших торгів.

Брокер може змінити   інформацію про товар,   вказану в заявці, лише в торговельній залі після закінчення обговорення продукції. У відповідній товарній секції брокер повідомляє маклеру (або помічнику) ціну, з якої розпочнуться торги на наступний день.

Але якщо продавець товару не з’явився протягом кількох торгів і товар не проданий, то вже без згоди брокера заявка на продаж цього товару вилучається з інформаційного каналу. Кожна біржа має свої правила торгів. Ці правила вводяться для того, щоб обмежити позабіржовий оборот.

Під час торгів використовуються жести для позначення цифр і подачі різних команд, коли виникає необхідність назвати ціну, кількість товару або показати, що товар продається, купується, а також визначити зниження або підвищення ціни тощо.

 Процес проведення і завершення торгів

У торговельну залу біржі допускаються тільки уповноважені представники: зареєстровані брокери, службовці біржі, уповноважені відвідувачі, представники преси. Брокери повинні бути зареєстрованими в реєстраційному комітеті біржі членами біржі, які вирішили їх найняти. Реєстрація означатиме право на торгівлю у торговельних секціях – «ямах» і отримання комісійних за укладення угод. Кожному члену тут дозволяється мати двох брокерів у кожній товарній секції.

Усі торги товарами можуть проводитись лише учасниками, зареєстрованими на біржі, які укладають угоди купівлі-продажу товарів від імені клієнтів або за свій власний рахунок на біржі.

Усі ціни на товари встановлюються угодою між брокерами в товарній секції. Біржа не повинна контролювати або маніпулювати цінами.

За три дні до торговельної сесії продавець або покупець дає брокеру замовлення. Брокер перевіряє всю інформацію, подану в замовленні. Він вимагає перевірки фінансового стану клієнта та перевірки товару за стандартами якості. Якщо брокер дає згоду представляти клієнта, то клієнт дає брокерові доручення у письмовій формі на право дії від імені клієнта біржі. Крім того, клієнт переводить на банківський рахунок (у розрахунковій палаті біржі) гарантійний внесок (або «маржу»), який становить не менше 3% оціненої вартості товару за повною сукупною ціною купівлі або продажу через біржу. Цей відсоток погоджується між клієнтом та брокером.

Не пізніше, ніж за день до початку торгів, брокер отримує від клієнта підтвердження (копію платіжного доручення) про перерахунок грошей. Продавець пропонує розмір ціни і обговорює з брокером мінімальну ціну продажу. Покупець пропонує ціну, за якою він зможе купити товар, а також максимальний її рівень. Клієнт повинен розробити альтернативні умови контракту.

Процес проведення і завершення торгів у біржовому колі проходить так.

У визначений час торгів гофброкер (маклер), роль якого полягає у сприянні ефективним торгам у товарній секції, розпочинає торги в такій послідовності:

·     запрошує брокерів підійти у центр;

·     брокер дає одну копію картки-замовлення на продаж гофброкеру, який вписує туди наступну інформацію:

-  номер торгів (№ 1, № 2 в той день і в даному товарному колі);

-  символ товарної секції;

·     брокер оголошує свою пропозицію продати в такому порядку:

-  товар та сорт;

-  запропонована ціна за одиницю;

-   кількість, місце поставки, дата поставки та інші умови контракту;

·     брокери, які зацікавлені в даній покупці, можуть ставити питання безпосередньо продавцю;

·     брокери можуть вигукнути ціну, за якою вони б купили товар, і їх ціна може бути вищою або нижчою від запропонованої;

·     якщо брокер хоче купити товар за оголошеною ціною, він підіймає витягнуту руку долонею до себе і кричить: «Купую». Гофброкер на подіумі підіймає витягнуту руку долонею до покупця і кричить: «Продано». Покупець підходить до подіуму, записує дані про себе і ставить підпис на двох копіях картки-замовлення. З цього моменту контракт між двома брокерами стає юридичним зобов’язанням;

·     одна копія картки подається оператору для вводу в комп’ютер. Інша залишається у брокера-продавця для обліку

«продано».   Брокер-покупець повинен   зафіксувати цю угоду у своєму записнику (номер контракту, час, товарна яма, брокер-продавець, товар, ціна, кількість);

·     якщо немає відповіді з боку брокерів у ямі, тоді гофброкер запитує: «Чи є пропозиція купити?» і фіксує на картці найвищу запропоновану ціну. У брокера-продавця є час обдумати пропозиції; якщо він не зацікавлений, то дає знати гофброкеру, який закриває торги щодо даного контракту і запрошує наступного продавця; час для кожного брокера контролюється гофброкером (3–6 хвилин);

·     торги, як правило, йдуть з 11 до 13 години. Кожні 25 хвилин звучить гонг. Угода, яка перебуває у процесі укладення, повинна відбутися. Потім оголошується перерва (5 хвилин).

Підтвердження контрактів відбувається у розрахунковій палаті (з 14 до 17 години). Розрахункова палата та брокери повинні підтвердити торги, які провели в «ямах».

Брокер-продавець та брокер-покупець за допомогою службовця розрахункової (клірингової) палати остаточно погоджуються з даним повним контрактом. Контракт підписується брокерами, скріплюється печатками і реєструється на біржі.

На сучасних українських біржах більшість угод стосується реального товару, а розрахунки за поставлений товар здійснюються між покупцем і продавцем з використанням різних видів банківських і кредитних засобів платежу.

Порядок і форму розрахунків чітко визначено Правилами біржових торгів та умовами стандартних контрактів. Обирається така форма, яка найбільшою мірою відповідає інтересам сторін. На остаточний вибір форми розрахунків впливає ціла низка факторів: кон’юнктура ринку, що склалася на момент укладення договору, ступінь довіри до контрагента за угодою, власний фінансовий стан, сума укладеної угоди тощо.

Надійність розрахунків за спотовими угодами з реальним товаром продавець і покупець забезпечують гарантійним внеском, сума якого не може бути меншою за 0,5% суми заявки. Гарантійний внесок за форвардними угодами не може бути нижчим, ніж 0,5%, помноженого на кількість місяців до виконання контракту.

У разі відмови покупця від оплати або закінчення терміну оплати контракту гарантійний внесок, за винятком обов’язкових платежів біржі, перераховується продавцеві.

Брокеру – учаснику торгів, що не уклав угод під гарантійний внесок, він повертається біржею не пізніше трьох днів після закінчення терміну дії заявки. Оплата біржових контрактів здійснюється через біржу як продавцем, так і покупцем.

Підставою для перерахування вартості контракту продавцю є акт прийняття-здавання зазначеної у контракті продукції за кількістю і якістю, підписаний покупцем та продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

У разі ненадання біржі акта прийняття-здавання у терміни, зазначені в контракті, кошти, що надійшли від платника, повертаються йому біржею протягом двох робочих днів. У разі надходження заяви від продавця про порушення покупцем умов контракту біржа може затримати на своєму рахунку гарантійний внесок та прийняти рішення протягом п’яти робочих днів відповідно до порядку вирішення спору.

У разі невиконання контракту винна сторона сплачує штраф у встановленому біржовим комітетом (радою біржі) розмірі на користь біржі та потерпілої сторони. Визнання біржової угоди недійсною внаслідок порушення Правил однією зі сторін не звільняє порушника від сплати реєстраційного збору біржі.

Розрахунки за біржовими контрактами здійснюються лише через біржу. За спотовим біржовим контрактом покупець зобов’язаний здійснити оплату впродовж восьми робочих днів з моменту укладення угоди брокером на торгах біржі; під час укладання форвардного контракту покупець упродовж восьми робочих днів зобов’язаний виконати авансовий платіж у розмірі 50% суми укладеного контракту. Цю суму біржа перераховує на розрахунковий рахунок продавця, як передоплату за контрак- том. Решту суми покупець сплачує на рахунок біржі, продавець отримує суму тільки за умови поставки за контрактом, що підтверджується наданням на біржі акта приймання-передачі товару.