Лекція 3

 

Тема 5. Біржові угоди

Питання 1. Економічна природа біржової угоди й основні характеристики біржових угод на товарній біржі

Укладення угоди є кінцевою метою біржових торгів. Біржові угоди укладаються як на товари та фінансові інструменти, передбачаючи реальний перехід активу від продавця до покупця, так і на купівлю та продаж зобов’язань або прав на купівлю-продаж цих активів.

Угоди, що укладаються на біржі, за своєю юридичною природою є неоднорідними. Вони можуть бути укладені у вигляді типового договору купівлі-продажу, його більш складних модифікацій, договірних конструкцій, які раніше не були відомі цивільному законодавству та мають певні особливості порівняно з умовами договору купівлі-продажу.

У вузькому розумінні біржові угоди – це торговельні угоди, які офіційно укладаються між членами біржі або брокерами під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір про виконання певних зобов’язань. Роль біржі у цьому випадку полягає лише в організації біржової торгівлі, вона не бере участі як активна сторона угоди, а виконує лише функцію забезпечення, сприяння укладенню біржових угод, що власне і визначає природу функціонування біржі.

У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі, як між брокерами, що працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах, між біржею й кліринговою організацією, біржею і брокером, біржею і дипозитарієм, біржею і комерційним банком, що обслуговує її, кліринговою організацією й брокером, дипозитарієм і брокером тощо. За одних обставин стороною угоди виступає біржа, за інших – брокер, клірингова організація, дипозитарій, комерційний банк тощо.

Як бачимо, біржова угода в широкому розумінні часто виступає лише як передумова для укладання власне біржової угоди, що забезпечить реалізацію інтересів брокерів та покупця і продавця. У законодавстві немає єдиного чіткого визначення поняття біржової угоди.

Закон України «Про товарну біржу» (ст. 15) визначає біржову операцію як угоду, що здійснюється тільки членами біржі або брокерами та відповідає таким умовам:

а) якщо угода являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі (включена в «біржовий товар»);

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Отже, біржова угода – це угода про взаємну передачу прав та обов’язків стосовно біржових цінностей, яка укладається учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів на біржі або іншим прирівняним до присутності на біржі способом у порядку, встановленому біржовим законодавством та внутрішніми документами біржі.

За своїм економічним змістом біржові угоди спрямовані на передачу майна у власність покупця. Юридично така передача оформляється договорами купівлі-продажу, поставки, міни. Біржові угоди в принципі не відрізняються від угод, укладених поза біржею, але укладатися вони можуть брокерами. Більшість біржових угод укладаються за участі біржових посередників, що здійснюють брокерську або дилерську діяльність.

У дилерській діяльності посередник, що отримує товар, з метою наступного перепродажу на біржі, діє від свого імені за свій рахунок, стаючи стороною укладеного договору.

У брокерській діяльності при здійсненні біржової угоди посередник в інтересах клієнта. Діючи на підставі договору-доручення з клієнтом, посередник укладає біржову угоду від імені та за рахунок клієнта.

Особливості угод, укладених на товарних біржах:

• ·     Угода є документом на купівлю-продаж біржового товару.
• ·     Порядок укладання угоди відповідає законодавству про біржову торгівлю, а також Правилам біржової торгівлі.
• ·         Учасники біржової   угоди   є   учасниками   біржових торгів.
• ·         Підготовка до реалізації контракту виконується до початку біржових торгів.
• ·     Угоди підлягають обов’язковій реєстрації відповідно до установлених правил.
• ·     Біржа є гарантом виконання угод, зареєстрованих на її торгах.
• ·     Біржа має право застосовувати санкції до учасників біржової торгівлі, які порушують Правила біржових торгів.

Підготовку до укладання угоди здійснюють поза біржею, а саме укладання – під час біржової торгівлі відповідно до нормативів і правил, які встановлено для конкретної біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером, який обслуговує зареєстровану товарну секцію на біржі. Під час укладання угоди сторони узгоджують між собою її зміст, тобто коло питань, які вирішуються внаслідок її укладання.

Умовами змісту угоди є:

• ·     вид контракту (спот, форвард, ф’ючерс);
• ·     найменування товару;
• ·     його якість;
• ·     кількість товару – біржова одиниця (партія товару, лот);
• ·     ціна й форма оплати за куплений товар;
• ·     базис (форма), термін виконання угоди, умови поставки (розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару, який є об’єктом угоди між покупцем і продавцем);
• ·     місцезнаходження товару.

Під час укладання угоди оголошуються: назва товару, його кількість і ціна, базис поставки, вид контракту. Решта умов змісту угоди може не оголошуватися, бо це може бути комерційною таємницею.

Розрізняють правову, економічну, організаційну й етичну сторони біржових угод.

Правова сторона біржових угод стосується дій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків учасників (контрагентів) таких угод.

Під організаційною стороною розуміється встановлення їхніх учасників, видів біржових угод, а також порядку виконання певних дій, що ведуть до укладання біржових угод і відображення їх у конкретних документах.

Економічна сторона визначає мету укладання біржової угоди. Це може бути задоволення конкретних потреб, реалізація біржового товару, встановлення ціни, одержання прибутку, спекуляція тощо.

З етичної сторони біржові угоди пов’язані із відношенням суспільства до них і біржової торгівлі в цілому, обов’язковим дотриманням біржових законів, традицій, норм і правил поведінки. Етичний аспект відбиває ступінь довіри й бажання інвесторів вкладати свої інвестиції у біржові угоди.

На кожній біржі розроблені спеціальні Правила стосовно підготовки й укладання угоди, оформлення укладеної угоди, її виконання, розрахунків за угодами і відповідальності за їхнє виконання і вирішення суперечок.

Зміст біржової угоди, за винятком найменування товару, кількості, ціни, місцезнаходження товару й терміну виконання, може бути комерційною таємницею відповідно до біржового статуту й угоди сторін і не підлягати розголошенню. Ця інформація може бути представлена тільки на вимогу органів слідства і суду.

Залежно від способу укладання угоди з біржовими товарами їх поділяють на затверджені й незатверджені.

Затверджені угоди не вимагають додаткового узгодження умов або звіряння параметрів угоди, тобто для таких угод життєвий цикл буде включати укладання, кліринг і розрахунки, виконання угоди. До затверджених відносять угоди, укладені в письмовій формі, комп’ютерні (електронні) і угоди, що мають взаємне узгодження умов і розрахунків за ними.

Незатверджені угоди укладаються усно або телефоном, потребують додаткового узгодження умов та розрахунків за ними.

Біржові угоди не можуть відбуватися від імені й за рахунок біржі, оскільки укладання угод є функцією учасників біржових торгів.

У процесі біржового торгу угоди з купівлі-продажу або обміну продукції можуть укладатися між:

-  двома біржовими посередниками;

-  біржовими посередниками й відвідувачами;

-  біржовими посередниками й членами біржі.

Розірвання біржових угод в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадків, передбачених законом або договором купівлі-продажу.

Учасники біржової торгівлі в ході біржових торгів можуть здійснювати угоди, зв’язані з наступними умовами:

-   взаємною передачею прав і обов’язків відносно реального товару (з негайною поставкою або з відстроченим строком поставки) – угоди з реальним товаром;

-    взаємною передачею прав і обов’язків відносно стандартних контрактів на поставку біржового товару – ф’ючерсні угоди;

-  поступкою прав на майбутню передачу прав і обов’язків відносно біржового товару або контракту на поставку біржового товару – опціонні угоди.

 Питання 2. Угоди з реальним товаром

Угоди з реальним товаром на біржі відігравали основну роль у той період, коли самі біржі були центрами міжнародної товарної торгівлі.

Угода з реальним товаром – угода, за якою продавець передає товар покупцям на обговорених у договорі між ними умовах і сплачує його в момент надходження товару у власність покупця. Така угода не підлягає ліквідації і завершується дійсним переходом товару від продавця до покупця, тобто здаванням-прийманням реального товару на біржовому складі (або права розпорядження ним).

У практиці біржової діяльності угоди з реальним товаром можуть укладатися на товарних біржах:

·       на основі попереднього огляду товару;

·       без попереднього огляду товару;

·       за зразками;

·       за стандартами, технічними умовами або за обумовленими середніми чи мінімальними якісними параметрами товару.

Біржові угоди з реальним товаром, залежно від доручення клієнтів брокерської контори, можуть укладатися з розрахунком за такими цінами:

• ·       за ціною, яка склалася на товарній біржі на момент укладення угоди;
• ·       за ціною, яка склалася на товарній біржі на момент поставки товару;
• ·       за ціною купівлі-продажу, яка точно визначена, тобто не нижче і не вище заданої;
• ·       за ціною купівлі-продажу на визначену дату;
• ·       за лімітною ціною (в обумовлених межах коливання цін: від і до);
• ·       за ціною на певну дату (перший день, другий, ...останній день торгу);
• ·       за   довідковою            ціною,           зафіксованою       на      момент відкриття або закриття біржі.

Угоди на реальний товар, залежно від строків його поставки, поділяють на:

1.    Угоди з коротким строком поставки (у міжнародній  практиці такі угоди називають «касові» або «спот»).

2.    Угоди з відстроченою поставкою (у міжнародній практиці такі угоди називають «форвард»).

3.  Угоди з умовою.

4.  Бартерні угоди.

 Угоди з коротким строком поставки («спот»).

Основною метою укладення таких угод є дійсний, фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, які передбачені угодою. За купленим на торгах контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар.

Це найпростіший вид біржових угод, при укладенні яких наявний товар може знаходитися:

·             на одному зі складів біржі, готовий до відвантаження;

·   очікується до початку біржової сесії, якщо так оголошено продавцем і підтверджено відповідними документами;

·  у дорозі, що підтверджується наявними у продавця відповідними документами.

Виконання таких угод починається з моменту їх укладення, а поставка товару здійснюється, як правило, у термін від 5 до 15 днів.

Важливою при таких угодах є практика розподілу витрат на зберігання та страхування товару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до реалізації (моменту продажу) відносять на рахунок продавця, а після укладення угоди (з моменту продажу) – на рахунок покупця.

Механізм використання угод «спот» досить простий. Продавець реального товару поставляє його на склад біржі або інше підприємство, з яким біржа має відповідну угоду про зберігання продукції. За здану на відповідальне зберігання продукцію продавець одержує варант (складське свідоцтво), за яким укладається угода на товарній біржі та проводяться розрахунки.

Зберігається варант у продавця і передається покупцеві в момент настання строку поставки. Покупець же отримує варант після оплати товару.

При угодах «спот» спекулятивні операції обмежені тільки грою на підвищення ціни. Однак у ринкових умовах практично відсутня вірогідність значного збільшення ціни в період між покупкою і поставкою, що обумовить спекулятивні дії.

Сама природа спотової угоди передбачає власне закупку товарів з огляду на здійснення виробничої чи подальшої торговельної діяльності, оскільки для спекуляції на товарних біржах існують більш ефективні механізми. Однак, якщо у практиці біржової діяльності виникає ситуація зі збільшенням ціни на товар, проданий за угодою з коротким строком поставки, то продукція скуповується з тим, щоб на момент поставки продати її за вищою ціною.

Спотовий біржовий контракт містить такі розділи:

• ·       Сторони контракту.
• ·   Предмет контракту (назва товару, якість із посиланням на нормативно-технічний документ, кількість, ціна за одиницю, сума біржової угоди, реєстраційний збір, брокерська винагорода, вартість контракту, умови поставки, терміни та сума проплати, форма оплати).
• ·       Поставка товару.
• ·       Реєстрація контракту.
• ·       Розрахунки за контрактом і його затвердження.
• ·       Гарантії виконання біржових контрактів.
• ·       Відповідальність сторін за відсутності гарантійного внеску.
• ·       Арбітраж.
• ·       Реквізити сторін.

Покупець згідно із контрактом і відвантажувальними документами переказує кошти (вартість контракту) на розрахунковий рахунок товарної біржі.

Продавець товару на підставі підтвердження товарної біржі про наявність зарахованих коштів покупця на її розрахунковому рахунку згідно із контрактом починає поставку товару. Підставою для перерахування продавцеві вартості контракту є акт приймання-передання зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

При виконанні спотового контракту важливим є розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару.

Залежно від виду франко розмежовують господарські зобов’язання й економічну відповідальність продавця-постачальника і покупця, а також визначають витрати, включені в продажну ціну (вартість самого товару, витрати на транспортування і роз- вантаження, а також страхування).

Якщо в спотовому біржовому контракті базис поставки визначено як франко-завод (EXW), то витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу – на рахунок покупця. Покупці сплачують послуги із завантаження, вивезення, розвантаження та зберігання придбаного товару, а також відшкодовують ризики.

Угоди з відстроченою поставкою («форвард»). Такі угоди – це взаємопередача прав і обов’язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки. Угода «форвард» оформляється як договір поставки. Продавець бере зобов’язання здійснити поставку закупленого товару у строк, обумовлений угодою, а покупець бере зобов’язання прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту у випадку, якщо відсутній повний розрахунок чи передплата при укладенні угоди.

Форвардний біржовий контракт містить такі розділи:

• ·       Сторони контракту.
• ·       Предмет контракту.
• ·       Термін поставки товару.
• ·       Супроводжувальна документація.
• ·       Реєстраційний збір біржі.
• ·       Порядок розрахунків.
• ·       Затвердження біржового контракту.
• ·       Відповідальність сторін.
• ·       Арбітраж.
• ·       Реквізити сторін.

Особливість угоди з відстроченою поставкою полягає у різниці в часі укладення угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладення угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту. Так, на агропродукцію – це термін 3, 6, 9 місяців. За цей період часу контракт може продаватись кілька разів, аж поки не буде вичерпано його термін дії. Об’єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки.

 Переваги і недоліки форвардних угод

Переваги	Недоліки
1. Продавець має змогу продати ще незроблений товар за ціною, що покриває витрати на виробництво.	1. З форвардними угодами пов’язаний ризик втрат через зміну реальної ціни товару до терміну його поставки за контрактом, унаслідок чого один з біржових контрагентів за угодою може зазнати фінансових втрат.
2. Покупець гарантує забезпечення свого виробництва сировиною і матеріалами за прийнятною ціною.
3. Форвардні угоди прискорюють рух товарів, знижують витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, перевірку якості, витрати на складування продукції, яка буде потрібна лише через кілька місяців.
	2. Виникає ризик непостачання товару в зв’язку з виробничими умовами, що змінилися, бо форвардна угода укладається на товар, якого, як правило, у продавця немає у наявності
4. При масовому укладанні форвардних угод формуються майбутні ціни на товари, що визначають стратегію підприємств-виробників з погляду середнього прибутку й споживачів – з погляду витрат

 

Як свідчить досвід, за мірою становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують у торгівлі реальним товаром.

Однак при укладенні угоди з відстроченою поставкою існує ціновий ризик, оскільки ціна на реалізований товар з поставкою у майбутньому може змінитися, що спричинить фінансові втрати одного з контрагентів.

У ринкових умовах, у разі виникнення такої ситуації, втрати від зміни в ціні є однаковими як для продавця, так і для покупця. Проте в умовах формування ринкових відносин, які супроводжуються високим рівнем інфляції, фінансові втрати від зміни в цінах завжди має продавець. У зв’язку з цим товарні біржі передбачають у Правилах біржової торгівлі систему заходів зі страхування від цінового ризику, які будуть розглянуті далі.

При форвардних угодах існує також і ризик непоставки товару в обумовлені строки. Такі ситуації можуть виникати у двох випадках.

По-перше, це пов’язано зі специфікою виробництва товару, і перш за все агропродукції. Поставки можуть бути менших обсягів, інших якісних параметрів або взагалі не здійснюватися, оскільки товар може бути не вироблений.

По-друге, коли при укладенні форвардної угоди продавець початково не передбачає поставку товару. Мета такої угоди полягає у прагненні продавця одержати авансування, яке використовується як безкоштовний кредит з боку покупця. В умовах інфляційних процесів такі фінансові ризики для покупця можуть бути суттєвими.

Для зниження ризику контрагентів при укладенні угод на реальний товар з відстроченою поставкою застосовують систему так званих «особливих умов». Вони можуть певною мірою страхувати ризики, при цьому не змінюючи сутності форвардних угод.

Угоди з відстроченою поставкою можуть укладатися за двох умов:

Угода із заставою. Така угода передбачає сплату одним контрагентом іншому обумовленої суми грошової застави на момент укладення біржового контракту, як гарантії виконання своїх зобов’язань.

Залежно від природи (змісту) передбачуваних ризиків невиконання контрагентом зобов’язань за угодою з відстроченою поставкою заставу вносить покупець або продавець, що й обумовлює укладення:

·     угоди із заставою на покупку, яка передбачає гарантійні виплати з боку покупця, що забезпечує страхування своєчасних розрахунків і засвідчує рівень його платоспроможності;

·     угоди із заставою на продаж, яка передбачає гарантійні виплати з боку продавця, що забезпечує страхування своєчасної поставки реального товару. Крім грошових перерахувань, гарантійним внеском можуть бути і певні обсяги товару, який буде поставлятися покупцеві.

Рівень застави коливається у межах від 1 до 100%  вартості контракту.

Угоди з премією. Така угода дає можливість будь-якому з контрагентів на основі попередньо виплаченого обумовленого рівня премії володіти правом висунути вимогу контрагентові щодо умов виконання зобов’язання аж до повної відмови від нього.

Використання угоди з премією на біржовому товарному ринку не впливає і не змінює сутності форвардної угоди на реальний товар, однак дає змогу контрагентові мобільніше використовувати у своїх інтересах термін до поставки реального товару згідно з умовами контракту. Модель використання угоди з премією вибирається кожною біржею індивідуально. Так, наприклад, правом поставити вимогу можуть володіти тільки продавці чи тільки покупці. У випадку, коли обмеження додатково не вводяться, то умови такої угоди поширюються на всіх контрагентів.

Угода з премією має кілька різновидів:

№ з/п	Вид угоди з премією	Суть угоди
1	Прості угоди з премією	контрагент-платник премії одержує так зване «право відступного», при якому за раніше встановлену суму «відступає» від виконання угоди в разі її невигідності для нього або втрачає цю суму у разі виконання контракту
1.1.	угоди з умовним продажем	укладаються з урахуванням інтересів продавця
1.2.	угоди з умовною покупкою	укладаються з урахуванням інтересів покупця і використовуються ним у випадку нестійкого попиту на товар, що буде поставлятися, або з інших кон’юнктурних причин
2	Подвійні угоди з премією	такий вид контракту, при якому один з контрагентів сплачує премію за одержання права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також володіння правом відступу від угоди. Сума подвійної премії може сплачуватися окремо від угоди або включатися у вартість контракту
3	Складні угоди з премією	такі контракти, які об’єднують дві протилежні угоди з премією, що укладаються однією брокерською фірмою з двома різними контрагентами
4	Кратні угоди з премією	контракти, що дають право одному з контрагентів за виплачену ними премію на користь іншого контрагента збільшувати у певну кількість разів обсяги товарів, які будуть поставлятися, виходячи з умов угоди
5	Угоди з кредитом	певна форма домовленості між брокером і клієнтом: брокер бере зобов’язання замість товару, поставленого клієнтом, надати йому також товар, у якому він зацікавлений. Для цього брокер звертається у банк і на основі даної угоди з клієнтом одержує кредит для придбання на біржових торгах товару, в якому зацікавлений клієнт і за допомогою якого брокер одержує потрібний йому товар. Наступним етапом при здійсненні такої угоди є продаж на біржі брокером одержаного від клієнта товару та розрахунок за кредит з банком

Угода з умовою. Це угода на поставку реального товару, при якій продаж одного виду товару супроводжується одночасно покупкою іншого реального товару. Укладаються такі угоди у процесі публічного торгу, а розрахунки мають грошову основу. Угоди з умовою використовуються на біржах реального товару і особливо прийнятні в умовах формування ринкових відносин.

Однак досвід свідчить, що в укладенні угод з умовою більше зацікавлені контрагенти, ніж брокери. Зацікавленість клієнтів полягає у тому, що, пропускаючи одну з торговельних стадій, вони можуть одночасно, тобто в межах однієї угоди, за поставку свого товару одержувати потрібний інший вид товару. Такий вид угоди не завжди є ефективним для брокера, оскільки в межах одного контракту необхідно забезпечити максимально прийнятний варіант товарної взаємозадоволеності клієнтів.

У випадку, коли брокер не може запропонувати прийнятний варіант щодо зустрічного товару, він втрачає право на винагороду, яка, як правило, становить 4–8% комісійних.

Бартерні угоди. Це угоди, які укладаються на умовах передачі прав власності на товари без грошової оплати, тобто є товарообмінними операціями за схемою «товар» = «товар» або «товар» = «товар + гроші».

Характерним для бартерних угод є те, що товарообмінні операції на товарній біржі можуть здійснюватися за двох умов:

-  участі біржового посередника, тобто брокера;

-    без його участі з обов’язковою реєстрацією товарообмінних операцій у вигляді біржових угод.

У товарообмінних операціях беруть участь будь-які види продукції, регламентовані біржею як товар, яким на ній торгують.

Пропорції при товарообмінних операціях на біржі встановлюються контрагентами. Механізм підготовки і здійснення товарообмінної операції на товарній біржі такий же, як і при підготовці та укладенні біржових угод. Так, замовлення на обмінну операцію приймає брокер (у випадку, коли товарообмінна операція здійснюється з участю біржового посередника), реєструє його у робочому журналі і починає підбір варіантів. У деяких випадках брокер укладає з постійним клієнтом угоду-доручення, у межах якого бере на себе зобов’язання при певних комісійних здійснити вигідну обмінну операцію.

Замовлення на товарообмінну операцію включає два розділи:

І розділ:  описується товар, який представляється для обміну; строки поставки;  умови поставки.

II розділ: описується товар, який бажано одержати в результаті обміну;

строки поставки; умови поставки.

Крім того, пропонуються пропорції для взаємообміну та умови розрахунку.

Використання бартерних угод у біржовій торгівлі слід розглядати як тимчасове явище, зумовлене економічними причинами на етапі формування ринкових відносин. На товарних біржах України відсутня практика укладення так званих угод з «особливими умовами», крім «угоди із заставою на продаж», що забезпечує страхування, гарантує поставки реального товару згідно з передбаченими контрактом умовами. Однак в Україні в умовах дефіциту платіжних засобів та перебування товаровиробників на банківській картотеці доцільним було б розширити можливість виходу на біржовий ринок, обмеживши цим процес неорганізованого бартеру.

Ще однією особливістю форвардних контрактів є те, що у зв’язку з відстроченим терміном поставки товару стає можливим здійснювати спекулятивні операції, пов’язані з різницею цін на спотові і форвардні угоди. Форвардна ціна будь-якого товару змінюється згідно зі зміною очікуваної ситуації у майбутньому. Повідомленнями про запаси, врожайність, прогноз погоди визначають тенденцію у зміні цін. Зі збільшенням кількості учасників ринку, як продавців, так і покупців, складається загальна оцінка вартості товару на ту чи іншу дату в майбутньому, що приводить до появи двох різних цін на один і той самий товар: ціни негайної поставки та ціни поставки в майбутньому.

В Україні порядок підготовки, проведення біржових торгів та укладення угод на реальний товар регулює чинне законодавство. Кожна товарна біржа визначає власні Правила проведення біржових торгів по реальному товару, однак вони розробляються у межах законодавства та Типових правил біржової торгівлі товарною продукцією, рекомендованих відповідними міністерствами та відомствами. Важливим при виборі виду угод на реальний товар є розуміння як їх сутності, так і переваг у практичній діяльності.

 Питання 3. Угоди без реального товару

Ф’ючерсний контракт (ф’ючерс) – стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення.

Ф’ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Відповідно до Податкового кодексу України виконання зобов’язань за ф’ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов’язань сторонами контракту.

Особливістю ф’ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх показників, за винятком ціни, що встановлюється шляхом врівноваження, попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат/знижок за відхилення від неї, умови і термін поставки, форми оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

До обов’язкових реквізитів ф’ючерсного контракту відно сяться такі:

• ·    Назва контракту.
• ·    Вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу).
• ·    Сторони контракту.
• ·    Базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів; кількість, асортимент – для інших товарів).
• ·    Обсяг контракту.
• ·    Розмір початкової маржі.
• ·    Механізм визначення ціни на момент виконання.
• ·    Ціна виконання.
• ·    Одиниця виміру ціни.
• ·    Термін виконання.
• ·    Відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань.
• ·    Порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту.
• ·    Адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Порівняльна характеристика форвардних і ф’ючерсних контрактів

Умови контракту	Форвардний	Ф’ючерсний
Сторони контракту	Два конкретні контрагенти	Знеособлені партнери та розрахункова палата
Вид зобов’язань	Непереуступний	Вільнозамінюваний
Гарант	Частково біржа	Розрахункова палата
Товарне покриття	Реальної якості	Базової якості
Обсяг поставки	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Якість	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Час поставки	Договірний	Стандартизований
Розмір застави	Визначається біржею	Визначається рівнем зміни ціни
Спосіб виконання	Реальна поставка	Ліквідація угоди у формі заліку або реальна поставка
Ціна товару	Визначається у процесі біржового торгу після виконання контракту	Визначається у процесі біржового торгу
Розрахунки за контрактом	Після виконання контракту	Щоденно
Місце поставки	Погоджується сторонами	Визначається біржею
Поширення інформації про угоду	Обмежене	Обов’язкове

 Емітентом ф’ючерсу є створена фондовою або товарною біржею клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк, зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з яким ця біржа уклала відповідний договір.

Реєстрація ф’ючерсу на певну кількість певного виду базових активів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку не пізніше двох тижнів після одержання всіх необхідних документів.

На зареєстрованому примірнику ф’ючерсу зазначається дата реєстрації та державний реєстраційний номер, ставиться штамп «Зареєстровано», який засвідчується підписом уповноваженої особи та печаткою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Зареєстрований примірник ф’ючерсу передається емітенту після пред’явлення документа, що підтверджує внесення встановленої плати за реєстрацію. Якщо емітент реєструє декілька ф’ючерсів, плата стягується за кожен із зареєстрованих контрактів.

Зареєстрований ф’ючерс може знаходитися в обігу в строки, що не перевищують два роки з моменту його реєстрації.

Слід зазначити, що нормативне забезпечення ф’ючерсної торгівлі в Україні на даний час є недостатнім. Ті норми, які стосуються ф’ючерсних контрактів, не повністю відображають їх економічний зміст та основні характеристики, загальноприйняті в біржовій практиці провідних країн світу. Зважаючи на те, що застосування строкових угод у вітчизняній біржовій торгівлі досить обмежене через відсутність глибоких теоретичних знань та практичних навичок роботи з такими угодами, з’ясувати їх суть та специфіку можна, звернувшись до світового досвіду.

Аналогічно, як і у форвардному контракті, умови ф’ючерсного контракту відносно кількості, якості, місця і строку поставки є стандартизованими, а від волі сторін залежить лише рівень ціни. Однак для того, щоб зробити контракти більш привабливими для виробників сільськогосподарської продукції, продавцю дозволяється вибирати конкретний сорт товару, оскільки в контракті обумовлюється можливість поставки кількох альтернативних сортів вищої і нижчої якості. Інколи встановлюється не одне, а кілька місць поставки.

Покупця ф’ючерсного контракту називають стороною, що має довгу позицію, а продавця – стороною, що має коротку позицію.

Позиція продавця вважається короткою, тому що він продає товар, яким не володіє.

Позиція покупця називається довгою, тому що він укладає угоду на купівлю товару в майбутньому.

Операції за ф’ючерсними контрактами поділяють на відкриття і закриття (або ліквідацію) позиції.

Початкова купівля або продаж ф’ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.

Характерною ознакою ф’ючерсних угод є їх знеособленість, оскільки після реєстрації угоди на біржі продавець та покупець більше не виступають по відношенню один до одного як сторони, які підписали контракт. Вони мають справу лише з розрахунковою палатою біржі, яка перериває прямий зв’язок між ними, внаслідок чого покупець і продавець залишаються незалежними один від одного.

У кожної зі сторін виникають зобов’язання перед розрахунковою палатою, яка стає гарантом виконання ф’ючерсної угоди, а тому обов’язковим є внесення по кожному контракту гарантійних внесків (початкових та поточних), які в практиці біржової торгівлі називаються маржею.

У зв’язку з тим, що на ф’ючерсному ринку працюють тисячі учасників, більшість з яких не зацікавлена в реальному виконанні укладених угод, було вироблено два способи їх ліквідації.

1.     Укладення протилежної угоди на таку ж кількість товару. Для ліквідації зобов’язань за контрактом учасник угоди дає доручення брокеру щодо здійснення зворотної операції. Власник довгої позиції може реалізувати контракт або новому учаснику, який не має зобов’язань на ф’ючерсному ринку, або власнику короткої позиції, який таким способом закриває свою позицію.

2.   Поставка реального товару. На відміну від форвардних угод, які в більшості випадків припиняються реальною поставкою, ф’ючерсні угоди завершуються поставкою у поодиноких випадках. Наприклад, на американських біржах частка ф’ючерсних контрактів, завершених фактичною поставкою становить по пшениці та кукурудзі близько 0,6 %, по какао та цукру – 0,7%, по металу – 1,2%.

Як свідчить аналіз американських та європейських ф’ючерсних ринків, укладення ф’ючерсних угод не має на меті поставку реального товару. Метою укладення ф’ючерсів є або страхування угод з реальним товаром від несприятливих змін у цінах (у біржовій практиці – хеджування), або здійснення спекулятивних операцій.

Спекулятивні операції здійснюються на біржі з метою отримання прибутку від купівлі-продажу біржових контрактів. Найпростішим способом спекулятивної біржової гри є гра на підвищенні або зниженні цін, коли біржові контракти купуються з метою їх продажу в майбутньому за більш високою ціною або продаються з розрахунком на майбутнє зниження ціни. Розрахункова палата виплачує одній стороні угоди (тій, яка у виграші) і, відповідно, отримує від іншої сторони (тієї, яка у програші) різницю між вартістю контракту на день його укладення і вартістю контракту в момент його виконання.

Ф’ючерсна угода може бути ліквідована (не обов’язково після закінчення строку контракту, а в будь-який момент) шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною у момент його ліквідації.

Спекулянтів, які грають на підвищенні цін, називають «бики», а спекулянтів, які грають на зниженні, – «ведмеді».

Ф’ючерсні угоди часто використовуються для страхування (хеджування) від можливих втрат у випадку зміни цін при укладенні угод на реальний товар.

 Операції хеджування полягають у тому, що учасник біржової торгівлі, продаючи реальний товар на біржі або за її межами, з поставкою у майбутньому, бажаючи при цьому використати існуючий у момент її укладення рівень цін, одночасно укладає на ф’ючерсному ринку зворотну операцію, тобто купує ф’ючерсні контракти на той самий строк і на ту ж кількість товару.

Учасник, який купує реальний товар з поставкою у майбутньому, одночасно продає на біржі ф’ючерсні контракти. Після поставки або, відповідно, приймання товару за угодою з реальним товаром, здійснюється продаж або викуп ф’ючерсних контрактів.

Механізм хеджування базується на тому, що зміни цін на ринку реального товару та на ф’ючерсному ринку (ціни на обох ринках формуються, як правило, під впливом однакових чинників) однакові за своїм розміром та напрямом. Насправді, ціни не завжди однакові, але межі їх коливань приблизно одні і ті ж.

Учасники ф’ючерсної торгівлі, що переслідують таку мету, називаються хеджерами. Ними виступають продавці та покупці наявних товарів, які прагнуть застрахувати від несприятливих змін ціни на свої товари.

Таким чином, хеджування вимагає здійснення трьох видів біржових операцій:

1) покупка (продаж) реального товару з постачанням у майбутньому – форвардна операція;

2)     продаж (покупка) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару;

3)    ліквідація позиції за ф’ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної операції.

Принцип страхування у даному випадку полягає у тому, що якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки.

Головний результат хеджування – покупець або продавець реального товару не зазнає потенційних збитків (втрат) у результаті зміни ринкових цін. Правда, він не отримає і можливої користі.

Наприклад, підприємство-виробник бензину здійснило на біржі його продаж у січні з постачанням у березні. Форвардна операція була укладена на 10 т бензину за ціною 1 000 грн за 1 т. Побоюючись, що до моменту постачання бензину ціни на нафту, а, відповідно, і на бензин, зростуть, і він може зазнати збитку, виробник бензину купує 10 ф’ючерсних контрактів по 1 т бензину за ціною 1 050 грн кожен, або на суму 10 500 грн.

Припустимо, побоювання підприємства-виробника виправдалися і ціна на нафту, і, відповідно, на бензин, зросла в березні таким чином: 1 т бензину на біржовому ринку реального товару стала коштувати 1 200 грн, а на ф’ючерсному – 1 250 грн.

За цих умов механізм і результати хеджування покупкою виглядатимуть таким чином:

1)  за операцією з реальним товаром він зазнає фінансових втрат у сумі 1 200 – 1 000 = 200 грн;

2)  за ф’ючерсною операцією він одержить прибуток у сумі 12 500 – 10 500 = 2 000 грн.

Спекулятивні і хеджеві угоди складають на даний час основну частину операцій найбільших бірж світу. Наприклад, на Лондонській біржі металів частка операцій з хеджування становить 50–60%, а частка спекулятивних операцій – 25–40%. На Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао до спекулятивних відносяться більше 40% угод.

Операція хеджування може бути проведена через опціон.

Опціонна угода – двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначений актив за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.

Опціон повинен мати такі реквізити:

1)    назва контракту;

2)    вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);

3)    сторони опціону;

4)    різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

5)    базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти – для коштів; кількість, асортимент – для товарів);

6)    ціна виконання;

7)    термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);

8)    порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

9)    розмір премії опціону;

10) відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, встановлених опціоном;

11) порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;

12)  адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Види опціонних угод:

-  опціонні угоди з товарами;

-  опціонні угоди з цінними паперами;

-  валютні опціони.

Суть опціонних операцій полягає у використанні проміжку часу між укладенням операції та її фактичним виконанням.

Ціною опціону (опціонного контракту) виступає розмір премії, тобто сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю.

Платником премії може виступати як продавець, так і покупець.

Опціонна операція може здійснюватися як за реальним товаром, так і за ф’ючерсним контрактом.

Покупець опціону, сплативши продавцю премію, не несе перед ним ніяких інших зобов’язань – тобто він не зобов’язаний до моменту завершення терміну опціонної операції купити або продати товар або ф’ючерсний контракт за наперед обумовленою ціною.

У той же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов’язаний упродовж обумовленого опціонним контрактом періоду продати або купити передбачений товар, як би не змінилися умови біржового ринку.

Види опціонних операцій розкриті в Лекції 2.

Опціонні угоди можна класифікувати залежно від:

• ·     типу базисного активу;
• ·     ринків обігу;
• ·     прав та обов’язків учасників опціонної угоди;
• ·     від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону;
• ·     терміну виконання;
• ·     типу покриття.

1.    Залежно від типу базисного активу (валюта, акції, індекси, цінні папери, кредити, ф’ючерсні контракти тощо):

• ·     опціонні угоди з товарами;
• ·     опціонні угоди з цінними паперами;
• ·     валютні опціони;
• ·     процентні опціони.

2.  Залежно від місця продажу:

• ·     біржові, що вільно перебувають в обігу;
• ·     позабіржові.

3.        Залежно від прав та обов’язків учасників опціонної угоди:

·        Опціон «колл» (call) дає його власникові право купити актив

·        Опціон «пут» (put) дає його власникові право продати актив.

Права й зобов’язання при здійсненні угоди з опціонами

Суб’єкт угоди	«Колл»	«Пут»
Покупець або власник	Право купити	Право продати
Продавець	Зобов’язання продати, якщо власник використовує право купити	Зобов’язання купити, якщо власник використовує право продати

 4.  Залежно від терміну виконання:

-  Американський – опціонна угода може бути реалізована власником у будь-який момент протягом усього терміну дії опціону;

-    Європейський – опціонна угода може бути виконана лише після завершення терміну дії опціону;

-    Азійський – опціон виконується за середньозваженою ціною за весь період дії опціонної угоди з часу її купівлі.

5.  Залежно від типу покриття:

-    покритий опціон означає, що його продавець володіє базисним активом з опціону (необхідна частина якого зберігається у брокера) чи необхідною кількістю коштів на брокерському рахунку;

-   непокритий опціон означає, що продавець не має базисного активу чи коштів, і у даному випадку необхідним є формування грошової застави.

Опціон, як ніякий інший фінансовий інструмент, дає дуже широкі можливості для побудови різноманітних стратегій.

Найпростіші стратегії полягають у комбінуванні рівновеликих позицій за базовим активом і за опціонами. Складніші комбінації – пари опціонів «колл» або «пут» на один і той самий актив і з однією і тією ж датою закінчення.

У сучасній практиці широко використовуються наступні опціонні стратегії:

1.     Стратегії поєднання опціонів з активами:

–     Довга позиція за активом і коротка за опціоном колл.

–     Коротка позиція за активом і довга за опціоном колл.

–     Довга позиція за активом і опціоном пут.

–     Коротка позиція за активом і за опціоном пут.

2. Стренгл – являє собою сполучення опціонів на покупку й на продаж на той самий актив, з тим самим строком закінчення контракту, але з різними цінами виконання.

3. Стреп – це комбінація одного пута і двох коллів з однаковими датами закінчення, але, можливо, з різними цінами виконання.

4. Стріп – становить один опціон колл і два пута з однією датою закінчення, а ціни виконання збігаються або ні. Стріп купують, коли більш імовірне зниження курсу.

5.   Спред формують за рахунок опціонів на один і той самий актив, але з різними цінами виконання або датами закінчення. Причому спред складається як з довгих, так і коротких позицій.

Спред «бика» формується у розрахунку на зростання спот-курсу базового активу.

Спред «ведмедя» формують у розрахунку на зниження курсу.

Практика свідчить, що хеджування ризику опціонами дорожче, ніж на ринку ф’ючерсів або форвардів.

На українському фондовому ринку поки існує тільки квартальний опціон, базовим активом якого є ф’ючерсний контракт на індекс Української біржі. Це опціон американського стилю, його виконання можливо достроково. У систему введені 15 страйків у діапазоні 1 900–3 500 пунктів.

Опціони в Україні поки обертаються тільки на одній біржі і тільки з одним базовим активом, тому тут вибір у вас не великий.

Механізм укладання опціонного контракту – на рисунках

Рис. 5.1. Механізм укладання опціонного контракту «колл» 

 Рис. 5.2. Механізм укладання опціонного контракту «пут»  

Питання 4. Оформлення, реєстрація біржових угод і гарантії їх виконання

Основна підготовча робота з укладення угоди проводиться поза біржею, а укладається угода в процесі біржових торгів відповідно до норм і правил, що діють на конкретній біржі.

Для того, щоб угоди мали єдину правову основу, кожна біржа розробляє Правила біржової торгівлі, що регулюють наступні питання:

• ·    процедуру підготовки до укладення угоди;
• ·    безпосереднє укладення угоди;
• ·    порядок реєстрації та оформлення укладеної угоди;
• ·    виконання угоди, в тому числі гарантії належного ви конання угоди;
• ·    проведення розрахунків з угодами;
• ·    порядок розірвання угод та визнання їх недійсними;
• ·    відповідальність за невиконання чи неналежне вико нання угод;
• ·    вирішення спірних питань, що виникають при укла денні чи виконанні угод.

Підставою для укладення угоди є усна згода брокерів, оголошена ними у процесі публічно проведених торгів і зафіксована маклером, що обслуговує товарну секцію на біржі.

Біржова угода умовно проходить два етапи укладення.

Починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця і закінчується у момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу. Одночасно брокер-продавець та брокер-покупець підписують тікет (талон), у якому вказуються дані торгів, позиція біржового бюлетеня, кількість, ціна, реєстраційні номери брокерів, чим підтверджують згоду на купівлю та продаж.

Дані підписаних брокерами тікетів зіставляються з даними реєстратора про покупця, продавця, кількість товару та ціну укладених угод. Якщо мають місце розбіжності між даними тікета та даними реєстратора, рішення про умови угоди приймає маклер, що вів торги.

Угода оформляється письмово у вигляді біржового контракту, що підписується брокером-продавцем, брокером-покупцем, уповноваженою особою біржі та засвідчується печаткою.

Брокери зобов’язані підписати контракт, а біржа його зареєструвати не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. При підписанні контракту брокери повинні надати документи, на підставі яких вони діяли в інтересах третіх осіб (договір на брокерське обслуговування, договір-доручення на здійснення біржової угоди тощо).

Брокер-продавець представляє гарантію поставки товару, а брокер-покупець – гарантію оплати за товар. Гарантійний внесок не може бути нижчим 0,5% суми заявки, помноженого на кількість місяців до виконання контракту (якщо це форвардний контракт).

Біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються біржею.

Контракт оформляється у трьох примірниках: по одному для кожної зі сторін угоди і один – для архівного зберігання на біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

В разі укладення біржового контракту, однією зі сторін якого виступає покупець-нерезидент України, оригінали продавця і біржі гасяться уповноваженою біржею особою штампом або написом «Копія». Підставою для митного оформлення експорту продукції може бути тільки оригінал покупця.

Інформація щодо оформлених контрактів вноситься у журнал реєстрації контрактів. За реєстрацію укладеної угоди біржа встановлює реєстраційний збір.

Наприклад, розмір реєстраційного збору відповідно до Типових правил торгівлі сільськогосподарською продукцією не може перевищувати 0,5% суми угоди з обох сторін. Як правило, біржі встановлюють фіксований відсоток від суми, на яку укладено угоду, обмежуючи при цьому граничні розміри збору.

Наприклад, на Українській аграрній біржі реєстраційний збір для внутрішніх контрактів становить 0,05%, але не менше 50 гривень і не більше 2 000 гривень, за реєстрацію експортних біржових контрактів з розрахунками в доларах США – не менше 10 доларів і не більше 1 000 доларів.

Розірвання біржових угод не допускається, крім випадків, що передбачені законодавством України та Правилами біржової торгівлі.

Угода, що зареєстрована на біржі, може бути розірваною у таких випадках:

-  за рішенням судових органів;

-     за погодженням сторін. У даному випадку сторони зобов’язані сповістити про це біржу не пізніше 10 днів з дня розірвання контракту;

-   за рішенням біржового арбітражу (правила та порядок розгляду спорів, кількість суддів та персональний склад біржового арбітражу затверджуються загальними зборами членів біржі).

Біржовий арбітраж виносить ухвалу про розірвання біржової угоди, якщо відповідачем порушено вимоги законодавства, положення Правил біржової торгівлі, статуту, інших локальних документів біржі, або якщо дії відповідача будуть розцінені як недобросовісна конкуренція.

Право на одностороннє розірвання біржової угоди надається лише у виключних випадках, наприклад, якщо мало місце надання неповних або неправдивих відомостей про якісні і кількісні характеристики товару, умови його поставки і платежів. При цьому потерпіла сторона має право звернутися у біржовий арбітраж з клопотанням про прийняття рішення про відшкодування їй фінансових та моральних збитків, а з винної сторони, крім того, стягуються штрафні санкції на рахунок біржі.

Визнання угоди недійсною здійснюється на базі законодавства і правил ведення торгів на біржі. Якщо одна зі сторін не погоджується із рішенням комісії, вона має право звертатися у суд або Господарський суд.

Якщо виникають суперечки з питань технічного характеру, вони вирішуються через біржовий арбітраж, який для цього формує арбітражну колегію (третейський суд).

Члени біржі не можуть уникнути вирішення суперечки і зобов’язані виконувати рішення біржового арбітражу. При накладанні штрафу на винуватця біржа виплачує цю суму потерпілій стороні.

Таким чином, біржові угоди (крім ф’ючерсних і опціонних, що здійснюються на біржі за спеціальними Правилами, затвердженими Біржовою радою) проходять такі етапи:

• ·     угода фіксується реєстратором шляхом внесення до протоколу торгів основних параметрів угоди на основі усної заяви сторін про намір укласти угоду;
• ·     угода укладається брокером продавця і брокером покупця шляхом оформлення договору купівлі-продажу предмета угоди;
• ·     угода реєструється у кліринговому центрі;
• ·  угода виконується шляхом проведення розрахунків між сторонами угоди й одержання товару покупцем.
• Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Окрім того, на біржі не підлягають реєстрації:
• ·  угоди з купівлі-продажу товарів, контрактів однією особою безпосередньо або через підставних осіб, що мають своєю метою вплинути на динаміку цін;
• ·     будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою вплинути на динаміку цін;
• ·     будь-які угоди, укладені на основі закритої службової інформації, отриманої від посадових осіб біржі.

 Питання 5. Форми розрахунків за біржовими угодами

Розрахунки за біржовими угодами є важливою частиною біржових операцій, визначають їх ефективність.

Учасниками таких розрахунків виступають покупці і продавці товарів:

•       по агентським операціях – безпосередньо підприємства, які представлені на біржі,

·    по брокерських (посередницьких) операціях – клієнт, інтереси яких представляють брокерські контори,

·    по дилерських операціях – безпосередньо брокерські контори, які укладають угоди від свого імені і за свій рахунок.

Покупці і продавці товарів, угоди щодо яких укладені на біржі, вступають між собою у розрахункові відносини, під якими розуміються зобов’язання покупця оплатити у визначені строки вартість товарів після укладання біржового контракту або виконання продавцем договірних зобов’язань з поставки товарів, а також право продавця затребувати від покупця обумовлену суму платежу за продані (поставлені) йому товари.

Розрахунки – це процес виконання зобов’язань, визначених у процесі біржового клірингу, кінцевим результатом якого звичайно є передача об’єкта біржової угоди (наприклад, цінних паперів) від продавця до покупця, а також грошовий розрахунок покупця з продавцем відповідно до умов контракту.

Кліринг (анг. «clear» – очищати, вносити ясність) у загальному випадку – це залік взаємних вимог та зобов’язань.

Біржовий кліринг – це з’ясування того, хто, кому і в які терміни повинен сплатити гроші і поставити біржовий актив.

Необхідність клірингу і розрахунків випливає із сучасної організації ринкової торгівлі.

Найпростіша ринкова операція включає три складові:

-    укладення угоди (в усній або письмовій формі) між продавцем і покупцем;

-   обчислення за угодою (наприклад, визначення вартості угоди);

-    виконання договору шляхом взаємної передачі товару і грошей.

Однак на сучасному біржовому (фондовому, ф’ючерсному) ринку продавець і покупець рідко укладають угоди безпосередньо без посередників. У більшості випадків цей процес відбувається за допомогою посередників, а продавець і покупець не спілкуються між собою та розділені в часі і просторі. У такому ж самому стані перебувають і біржові посередники, оскільки вони виступають у ролі то продавця, то покупця біржового активу.

Таким чином, відбувається виокремлення всіх частин біржової ринкової угоди:

-     укладення біржової угоди здійснюється не між продавцем і кінцевим покупцем, а між клієнтами і біржовими посередниками;

-  усі розрахунки за угодою, виявлення зобов’язань сторін, задіяних у ній, відбуваються у процесі клірингу;

-  виконання (завершення) угоди здійснюється у процесі, який називається «розрахунки».

Основною причиною запровадження клірингу є висока ризикованість строкових, наприклад, форвардних контрактів.

Форвардна угода укладається на основі індивідуальної домовленості між продавцем та покупцем. Ціна на момент домовленості, як правило, не встановлюється. Ризик невиконання форвардної угоди надзвичайно великий, єдина гарантія – надійність партнера.

У ф’ючерсних контрактах, які укладаються тільки на біржі, погоджується ціна, а не якість. Для зниження ризику невиконання ф’ючерсного контракту біржа в особі Клірингової (Розрахункової) палати шляхом запровадження депозитів і марж гарантує прикриття на випадок невиконання зобов’язань однією зі сторін, тобто зводить ризик невиконання зобов’язань за угодою до мінімуму.

У загальному випадку основними функціями біржового клірингу і розрахунків є:

·забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача і одержання інформації про угоди, її перевірка та підтвердження, реєстрація тощо);

·облік зареєстрованих угод (за видами ринку, термінами виконання тощо);

·залік взаємних зобов’язань і платежів учасників біржового ринку;

·гарантійне забезпечення біржових угод (у різних формах);

·організація грошових розрахунків;

·забезпечення поставки біржового товару за укладеною біржовою угодою;

·забезпечення швидкого і безперешкодного укладення офсетних контрактів, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідувати їх);

·забезпечення єдиного для всіх довгострокового захисту від значних збитків за контрактом.

Прямий взаємозв’язок між покупцем та продавцем контрактів відсутній. Кожен з них у процесі купівлі-продажу має справу з Розрахунковою (Кліринговою) палатою, яка є третьою стороною в угодах за всіма ф’ючерсними і опціонними контрактами: продавцем для покупця (члена палати) і покупцем для продавця (члена палати).

Покупці і продавці ф’ючерсних і опціонних контрактів беруть на себе фінансові зобов’язання не один перед одним, а перед Розрахунковою палатою через фірму-члена палати. Це означає, що Розрахункова (Клірингова) палата укладає контракти купівлі-продажу з собою.

Оскільки Клірингова палата бере на себе ці зобов’язання, можливі такі результати:

-  якщо контракт укладений між Розрахунковою палатою і фірмою-членом палати, то клієнт має можливості укласти офсетний контракт коли забажає, без дозволу (перервати контракт чи ні) іншої сторони. Так Клірингова палата, відіграючи роль другої сторони, забезпечує більшу гнучкість та зручність для учасників ф’ючерсного ринку;

-   якщо сторони продають і купують стандартні, ідентичні контракти (тобто контракт купівлі ідентичний контракту продажу), самі контракти можуть легко порівнюватися та безперешкодно замінюватися. Це означає, що клієнт знову купує контракт, який до цього продав, або продає придбаний, тобто він після зворотної операції не матиме жодних зобов’язань за контрактом.

Будучи учасником будь-якої угоди, Розрахункова палата бере на себе відповідальність гаранта.

Типовий порядок роботи і виконання розпоряджень Клірингової палати такий:

• ·  клієнт дає розпорядження про купівлю-продаж ф’ючерсного контракту через брокерську фірму;
• ·     брокерська фірма виконує розпорядження;
• ·     розрахунок згідно з розпорядженням виконується через розрахункову фірму-члена палати. Якщо брокерська фірма не є членом палати, розрахунок робиться через іншу фірму, яка є членом Розрахункової палати;
• · фірма-член Розрахункової палати передає розпорядження Розрахунковій палаті;
• ·     Розрахункова    палата    підтверджує    розпорядження і гарантує виконання угод.

Після цієї процедури Розрахункова (Клірингова) палата повністю відповідає за виконання угоди. Відповідальність полягає у тому, що у випадку, коли одна зі сторін біржової угоди буде не в змозі виконати свої зобов’язання (поставити товар або сплатити гроші), Клірингова палата візьме на себе їх виконання перед другою стороною (наприклад, закупить на спотовому (фізичному) ринку пшеницю і поставить її покупцю).

Кліринг і розрахунки класифікуються залежно від:

·        виду біржового товару:

·        кліринг ринку цінних паперів;

·        кліринг ринку ф’ючерсних контрактів;

·        рівня централізації:

·        кліринг окремої біржі;

·        міжбіржовий національний кліринг;

·        міжнародний кліринг;

·        інші схеми.

Отже, створення клірингових (розрахункових) палат зумовлене необхідністю забезпечення фінансової стійкості бірж, захисту інтересів клієнтів і посилення контролю держави за біржовими операціями.

До системи клірингу належать розрахункова палата, члени розрахункової палати (клірингові фірми) і розрахунковий банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени біржі, які відповідають встановленим фінансовим вимогам.

Клірингова (Розрахункова) палата є спеціалізованим органом. Це може бути юридична самостійна організація або спеціалізований структурний підрозділ біржі. Структура розрахункової палати буває різна. Палата функціонує як у складі біржі, так і як самостійний підрозділ.

У біржовій діяльності єдиної типової системи біржового клірингу і розрахунків поки що не розроблено. Кліринг і розрахунки на кожній великій біржі організовуються самостійно і мають як спільні, так і відмінні ознаки. Крім того, існують принципові відмінності у клірингу і розрахунках на ринку цінних паперів і ринку ф’ючерсних капіталів.

Висока ефективність організації розрахунків досягається за рахунок визначення і неухильного виконання умов платежу за кожною біржовою угодою. Умови платежу визначаються безпосередньо продавцями і покупцями товарів і чітко обумовлюються у біржовому контракті.

До переліку важливих умов платежу, які містяться у біржовому контракті, входять такі елементи:

·    валюта платежу;

·    строк платежу;

·    форма розрахунків.

Як правило, основні елементи умов платежу включають окремими інформативними показниками в бюлетень пропозиції і попиту як запропоновані умови біржової угоди, проте можуть бути зміни за взаємною згодою продавця і покупця товарів як під час торгів, так і в процесі оформлення біржового контракту.

Валюта платежу. При укладанні біржового контракту слід встановити, у валюті якої країни буде проведена оплата товарів (національній валюті держави, на території якої функціонує ТБ; національній валюті держави, на території якої знаходиться покупець чи продавець; конвертованій валюті іншої держави). Валюта платежу може співпадати з валютою ціни товару, за якою у біржовому бюлетені оформлена заявка на продаж або покупку, а може і не співпадати з нею. В останньому випадку в біржовому контракті повинен бути вказаний курс, за яким валюта ціни буде переведена у валюту платежу.

Строк платежу визначає максимальне число днів після укладання угоди або передачі товару в розпорядження покупця, протягом яких буде здійснений розрахунок. Якщо в біржовому контракті строки платежу прямо не встановлені, то платіж з угоди здійснюється у строки, передбачені Правилами роботи конкретної біржі. Строк платежу безпосередньо зв’язаний з періодом розрахунків за куплені на біржі товари по відношенню до фактичної їх поставки (передачі) покупцю.

У сучасній практиці біржової торгівлі використовуються такі основні розрахунки, в рамках яких обумовлюються конкретні строки платежу.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю вартості партії товару   до його передачі   (відвантаження) у розпорядження покупця. Одним із видів авансового платежу виступає оплата товарів (або брокерських послуг), підготовлених до відвантаження (передачі покупцю) не пізніше трьох робочих днів з дня одержання платежу (якщо другі строки не передбачені біржовим контрактом).

Авансові платежі можуть охоплювати всю вартість партії за біржовою угодою (наприклад, «100% передоплата») або лише певну, раніш узгоджену в біржовому контракті їх частину. При угодах з реальним товаром типу «форвард» у біржовому контракті можуть передбачити авансові платежі кількома внесками (наприклад, 25% – при підписанні біржового контракту; 20% – щомісячно до повідомлення про відвантаження покупцю) – цей вид розрахунків по угоді носить назву «поступові платежі».

Розрахунок готівкою передбачає одночасний обмін складського варанта (повноваження, посвідчення, довіреність) на реалізований товар або інших товаросупроводжувальних документів продавця на відповідні платіжні документи або наявні гроші покупця. Такий вид платежу є найбільш справедливий, так як здійснює взаємне страхування контрагентів за біржовою угодою, прискорює взаємні розрахунки щодо взятих зобов’язань. Розрахунок готівкою (як і авансові платежі) може охоплювати всю вартість партії товарів або здійснюватися частинами.

Платіж по факту поставки (одержання) товарів продавцем (покупцем) застосовується, як правило, в тих випадках, коли вся партія товарів не може бути пред’явленою (і переданою) покупцю у момент торгів і укладання біржового контракту, зокрема, за угоди типу «форвард». Платіж по факту одержання товарів є найбільш розповсюдженою умовою здійснення біржової угоди, яку висуває покупець.

Платіж у кредит передбачає здійснення розрахунку біржової угоди на основі наданого продавцем комерційного кредиту. Такий кредит надається покупцю після одержання ним товарів за біржовою угодою на строк від 1–2 місяців до одного року. Сьогодні у зв’язку з дефіцитністю реалізації на біржі товарів і високими темпами інфляції надання покупцю права платежу в кредит практикується виключно рідко.

Для організації розрахункових операцій на товарній біржі створюється Розрахункова (Клірингова) палата – орган, який відповідає   за   врегулювання   біржових   розрахунків   клієнтів і брокерських контор щодо підсумків кожних торгів. В окремих випадках функції Розрахункової палати можуть бути покладені на спеціальний комерційний банк, засновниками і акціонерами якого є   члени   товарної   біржі.   Розрахункова   палата   разом з іншими підрозділами біржі визначає види і форми документів, необхідних для проведення розрахунків, час і порядок внесення платежів і проведення виплат. Концентрація всіх розрахункових операцій у єдиному центрі при товарній біржі дозволяє значно прискорити і спростити обіговість грошових засобів, забезпечити гарантію виплат за здійсненими біржовими угодами.

Організація розрахункових операцій на товарній біржі здійснюється по-різному: за угодами з реальним товаром (такі як «спот» і «форвард») і за угодами на строк («ф’ючерсних»).

При укладанні угод з реальним товаром, якщо розрахунки за ними між продавцем і покупцем здійснюються через Розрахункову палату біржі, обидві сторони, укладаючи угоду, вносять у неї певну заставу (в зарубіжній практиці ця застава не перевищує 10%, а в наших умовах вона доходить до 50%).

Застава може бути у формі:

-  товару, який призначений для передачі покупцю;

-   складський варант або інші документи, які засвідчують право розпорядження товаром;

-  грошовій формі.

Кінцевий розрахунок за угодою з реальним товаром здійснюється у строки і на умовах, обумовлених біржовим контрактом, безпосередньо через Розрахункову палату (або комерційний банк, який обслуговує біржу), або в порядку розрахунків, передбачених раніше.

При укладанні угоди на строк на кожного члена товарної біржі, які ведуть ці операції, Розрахункова палата веде особистий рахунок (так званий маржевий рахунок з підведенням підсумків по ньому за результатами кожних торгів). Грошові засоби, що передаються учасниками біржі Розрахунковій палаті в якості застави за угодою на строк, називаються маржею.

Виділяють два види маржі:

-      початкова – грошова сума, яку учасник торгів за ф’ючерсними угодами повинен внести на свій маржевий рахунок у той час, коли він віддає доручення купити або продати ф’ючерсний контракт (5–10% номінальної вартості контракту);

-    підтримуюча – встановлена Правилами роботи біржі мінімальна сума маржі, яка повинна бути постійно на маржевому рахунку члена біржі, який купив чи продав ф’ючерсний контракт (55–70% від суми початкової маржі).

Як було зазначено вище, порядок розрахунків встановлюється Правилами біржової торгівлі.

Наприклад, на Житомирській товарній агропромисловій біржі (ЖТАПБ) визначений такий порядок розрахунків. Для забезпечення надійності розрахунків продавець і покупець вносять гарантійний внесок, розмір якого не може бути меншим: за спотовими угодами з реальним товаром 0,5% від суми заявки; за форвардними угодами – 0,1%, помножених на кількість місяців до виконання контракту. Покупці протягом чотирьох робочих днів з моменту укладання угоди на біржових торгах ЖТАПБ повинні забезпечити наявність відповідних коштів на рахунку ЖТАПБ:

-   за спотовими угодами – 100% вартості контракту (сума біржового збору включається до вартості контракту);

-   за форвардними угодам – 50% вартості контракту (сума біржового збору включається до вартості контракту).

Підставою для перерахування вартості контракту на рахунок клієнта продавця є акт прийняття-здавання, який оформляється між клієнтом продавця і клієнтом покупця та підтверджується оригіналом печатки і підписом уповноваженої особи брокерської контори. Переказ коштів на рахунок клієнта продавця здійснюється ЖТАПБ протягом двох робочих днів після зарахування відповідної суми на рахунок ЖТАПБ. Також підставою для перерахування вартості спотового контракту на рахунок клієнта продавця є письмова згода покупця на передоплату.

У разі порушення сторонами встановлених строків розрахунку за контрактом, що підтверджується поданням на ЖТАПБ письмової заяви потерпілої сторони, протягом п’яти робочих днів після прийняття ЖТАПБ рішення про застосування штрафних санкцій до порушника сплачується штраф у розмірі 2% від вартості товару за умовами контракту.

 Питання 6. Характеристика основних форм безготівкових розрахунків, що їх застосовують у біржовій практиці

Форми розрахунків, які застосовуються за біржовими угодами, виходять зі строків платежу і пов’язані з використанням різних видів банківських і кредитних механізмів здійснення розрахункових операцій. При цьому розрахунки між контрагентами з біржової угоди можуть здійснюватись як наявними грошима (готівкою), так і в безготівковому порядку.

Розрахунки наявними грошима (готівкою) здійснюються, як правило, з біржових угод типу «спот» (з негайною передачею товару покупцю) за відносно невеликої суми платежу за біржовим контрактом. Правилами роботи окремих бірж оплата товарів готівкою заборонена. В сучасній практиці біржової торгівлі частка розрахунків готівкою відносно невелика.

Безготівкові розрахунки за біржовими угодами відіграють головну роль у сучасній біржовій практиці розрахункових відносин і носять досить різноманітні форми. Найбільше розповсюдження одержали такі форми безготівкових розрахунків між контрагентами з біржових угод, як розрахунки:

-  платіжними дорученнями,

-  платіжними вимогами,

-  за допомогою чеків,

-  акредитивами.

Певний розвиток у біржовій практиці можуть одержати в найближчій перспективі і такі форми, як розрахунки за допомогою векселів і розрахунки ощадними (депозитними) сертифікатами банків на пред’явника.

Переважна більшість безготівкових форм розрахунків зв’язана з інкасуванням розрахункових документів. Інкасо – це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів одержує суми від підприємства за товари і надані послуги з наступним зарахуванням цих засобів на рахунки своїх клієнтів.

За характером інкасових документів розрізняють:

-   чисте інкасо (коли інкасації підлягають прямі платіжні документи-векселі, чеки, ощадні сертифікати тощо);

-     документальне інкасо (коли інкасації підлягають комерційні документи – відвантажувальні і страхові рахунки за послуги тощо).

За виконання інкасових операцій банки стягують певний процент комісійних.

Розрахунки платіжними дорученнями застосовуються як при авансових платежах (включаючи і попередню оплату), так і при платежах за одержані товари.

Платіжне доручення – це наказ покупця банку, який його обслуговує, про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок продавця у тому або іншому місцевому відділенні банку або в іншому місті.

Доручення щодо розрахунків за одержані товари (до авансових платежів це не стосується) приймаються банком до виконання у день їх пред’явлення незалежно від наявності засобів на рахунку покупця. У випадку відсутності або недостачі засобів на рахунку покупця і прав у нього на платіж у кредит, такі платіжні доручення розмішуються у картотеку з нарахуванням продавцю пені за прострочення платежу.   Доручення дійсне протягом 10 днів з дня виписки.

Розрахунки платіжними вимогами: продавець подає в обслуговуючий його банк на інкасо розрахунковий документ, який містить вимогу до покупця про виплату продавцю певної суми через банк. Указана форма розрахунків може передбачати акцепт покупця.

Акцепт платіжних вимог може бути наступним або попереднім.

При розрахунках у порядку наступного акцепту вимога продавця оплачується протягом операційного дня за мірою їх надходження у банк покупця. За покупцем зберігається право заявити наступну повну або часткову відмову від акцепту.

Банк приймає наступні відмови від акцепту протягом трьох робочих днів після надходження платіжної вимоги в банк покупця (день надходження у розрахунок не приймається). У випадку відмови від акцепту сума платіжної вимоги відновлюється на рахунку покупця у день одержання заяви про відмову.

При розрахунках у порядку попереднього акцепту платіжна вимога оплачується на наступний день після проходження строку акцепту.

У цьому випадку покупець має право заявити повну або часткову відмову від акцепту за розрахунками з іншими містами протягом трьох робочих днів і за місцевими протягом двох робочих днів після одержання вимоги банком (день надходження у розрахунок не приймається).

Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

-      верхня частина – вимога (одержувача грошей) до покупця (платникові) оплатити вартість наданої йому за договором продукції (робіт, послуг);

-     нижня частина – доручення платника своєму банку перерахувати з його розрахункового рахунку суму, проставлену нижче – по рядку «Сума до сплати словами».

Вимога-доручення заповнюється одержувачем грошей і передається безпосередньо платникові не менш ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

Сума, яку платник згодний оплатити одержувачу, вказується у нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до оплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимоги-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержу вачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання якщо сума, зазначена платником, перевищує суму наявності засобів на рахунку платника. Причини несплати платником вимоги-доручення регулюються безпосередньо між платником і одержувачем грошей.

Чек – це документ установленої форми, що містить письмове доручення чекодавця платнику здійснити платіж чекоутримувачу зазначеної у ньому грошової суми.

Види чеків:

·           ордерний. Виписується певній особі із застереженням «за наказом...» чи без застереження;

·     іменний. Виписується певній особі із застереженням «не за наказом…»;

·      пред’явницький. Виписується пред’явнику із записом «пред’явнику ... ».

Пред’явницькі й ордерні чеки можуть передаватися методом індосаменту. Іменний чек не підлягає передачі.

Індосамент – передатний підпис. Індосамент на платника має силу розписки з платежу. Індосамент може бути іменним, якщо він виконаний на ім’я визначеної особи, якій передається чек. Бланковий індосамент – якщо в ньому немає імені. Індосамент на пред’явника має силу бланкового індосаменту. Іменний індосамент, що містить застереження «не за наказом», означає, що чек подальшій передачі не підлягає.

Індосант – це той, хто ставить свій підпис. Індосант відповідає за   платіж   у   плані   солідарної   відповідальності з чекодавцем.

Оплата за чеком відбувається протягом десяти днів після пред’явлення у банку. Відмова від оплати чека повинна бути нотаріально засвідчена.

Вексель – це складене за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселедержателю) і оплачене гербовим збором.

Векселі бувають різних видів.

Прості. Являють собою письмовий документ, що містить нічим не обґрунтоване зобов’язання векселедавця (боржника) про сплату певної суми грошей у певний термін і у певному місці іншій особі за наказом векселедержателя.

Переказні. Теж саме, тільки на відміну від простого у переказному векселі беруть участь три особи: векселедавець (трасант); перший набувач (векселедержатель), що одержує разом із векселем право вимагати платіж за ним; платник (трасат), якому векселедержатель пропонує здійснити платіж.