Лекція 6

 

Тема 8. Біржове посередництво

 Тема 9. Основи функціонування фондової та валютної бірж

 

Тема. Біржове посередництво

 

Питання 1. Характеристика суб’єктів біржового посередництва

Торговельно-посередницькі операції – операції, пов’язані з купівлею-продажем товарів і виконані за дорученням продавця незалежним від нього торговельним посередником на основі укладеної угоди або окремого доручення.

Основними видами торговельно-посередницьких операцій на біржі є:

·     агентські операції полягають у дорученні підприємства брокерській конторі укладати від його імені і за його рахунок угоди щодо закупівлі сировини, матеріалів, обладнання й товарів, а також реалізації виробленої готової продукції. Агент, який працює у брокерській конторі підприємства, є його представником, діє від його імені та за його рахунок;

·     брокерські операції полягають у посередництві між продавцями і покупцями з метою надання їм допомоги в здійсненні угод із реальним товаром і на певний строк. В укладених біржових угодах брокер не є стороною договору (біржового контракту), а лише забезпечує посередницькі функції;

·     дилерські операції полягають в укладанні угод із реальним товаром, угод на певний строк і опціонних угод від свого імені та за свій рахунок у процесі здійснення біржових спекуляцій, що ґрунтуються на різниці в цінах. Іншими словами, термін «дилерські операції на біржі» є аналогом терміну «спекулятивні операції на біржі». Учасник таких операцій – дилер – сам виступає стороною договору (біржового контракту) з контрагентом з угод (продавцем або покупцем товару).

Система біржового посередництва має декілька організаційних форм:

·     брокерська фірма (компанія);

·     брокерська контора;

·     брокерське бюро (підрозділ).

Брокерська фірма – це, як правило, приватне індивідуальне чи колективне (групове) підприємство, яке є юридичною особою і власником майна та прибутку (за вирахуванням податків та інших обов’язкових платежів у бюджет).

Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, яке створене підприємством-власником – членом біржі. Майно і прибуток брокерської контори належать підприємству, що її створило (власнику). За організаційно-правовою формою відповідно до законодавства України брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на підставі свого положення з правом відкриття рахунку в банку.

Сьогодні брокерські фірми виступають основними дійовими особами на біржі. Це пов’язано з універсальністю організації брокерської справи, що дозволяє створювати такі фірми уже існуючим організаціям або групі осіб на принципах спільної власності. Брокерські фірми створюються членами-засновниками біржі, які внесли при її організації свій пайовий (акціонерний) внесок, або юридичними особами, які купили брокерське місце тимчасово чи за акціонерним принципом.

Брокерська фірма повинна мати свою постійну адресу, розрахунковий банківський рахунок, печатку, штамп тощо. Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній осіб встановлюються її власником або керівником залежно від рівня прибутковості фірми.

Співробітники брокерської фірми поділяються на:

• ·    керівників;
• ·    біржових брокерів, які, як правило, працюють постійно, мають пайовий внесок у капіталі фірми;
• ·    допоміжний персонал;
• ·    брокерів-агентів, які працюють за наймом.

Брокерські фірми реєструються у спеціальному реєстрі брокерських фірм. Після реєстрації брокерська фірма отримує відповідне свідоцтво. Під час реєстрації брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їй присвоюють номер і комерційний код.

Основні завдання брокерської фірми:

• ·    прийом, передача і виконання вказівок щодо біржових операцій;
• ·    внесення депозиту і маржі в розрахункову палату;
• ·    ведення рахунків і складання звітності;
• ·    надання інформації про кон’юнктуру ринку;
• ·    консультації для клієнтів.

Функції брокерської фірми (контори):

·    укладання за дорученням замовника угод на біржі;
·    купівля-продаж товару, контрактів, товарообмінних операцій, цінних паперів;
·    організація угод між клієнтами поза біржею;
·    надання клієнтам консультацій з питань біржової і маркетингової діяльності;
·    збір необхідної комерційної інформації;
·    документальне оформлення укладених угод;

• ·    інші функції, що не суперечать законодавству і нормативним актам відповідної біржі.

Діяльність брокерської фірми фінансується за рахунок прибутків, одержаних за посередницьку діяльність, і плати за різні маркетингові послуги, надані клієнтам .

Відокремлений госпрозрахунковий брокерський підрозділ (бюро) підприємства не підлягає державній реєстрації, діє на основі положення, затвердженого підприємством, і не є юридичною особою. Такий підрозділ може відкривати рахунки в банках, укладати посередницькі та інші угоди, передбачені положенням, від імені підприємства. Підприємство передає йому майно в оперативне управління. Підрозділ проводить завершений облік своєї діяльності,   має баланс.   Порядок управління і планування діяльності підрозділу, а також оплати праці, ціноутворення, формування доходів, витрат і прибутку визначаються у Положенні про підрозділ. Прибуток, одержаний від діяльності відокремленого брокерського підрозділу, належить і передається підприємству, що є платником податку та інших обов’язкових платежів до бюджету. Підприємство відповідає за результати діяльності підрозділу.

Брокерська служба, організована як внутрішній структурний підрозділ підприємства, функціонує відповідно до Статуту підприємства, а також Положення про такий підрозділ. Підрозділ здійснює посередницькі операції від імені і за дорученням підприємства, користується його рахунками в банку. Підприємство цілком відповідає за результати роботи такого підрозділу.

Організаційно-виробничі відносини між товарною біржею і   брокерськими   конторами   регламентуються   Статутом і Правилами біржових торгів та договором, який укладається між біржею та брокерською конторою.

Брокерські контори несуть повну адміністративну та фінансову відповідальність перед біржею за зобов’язаннями брокерів, що випливають з характеру їх діяльності.

Багато брокерських фірм використовують у роботі, крім штатних брокерів, які є постійними службовцями цих фірм, комерційних агентів, що працюють за трудовою угодою, визначають для них райони обслуговування, спеціалізують окремих брокерів або їх невеликі групи на торгівлі конкретними видами (групами) товарів, щотижня планують їхню діяльність, практикують індивідуальну (колективну) форму організації праці. Самих здібних комерційних агентів використовують для роботи на реальному ринку, поза біржею (як «брокерів біля столу», «брокерів біля телефону»).

На міжнародних біржових ринках як для індивідуальних клієнтів, так і для великих компаній існує широкий вибір брокерських фірм. Велика компанія, яка здійснює торгівлю великими партіями товарів, вибирає не одну, а кілька брокерських фірм (можливо дві-три), що мають досвід роботи з великими обсягами замовлень. Компанії менших розмірів надають перевагу середнім брокерським конторам (фірмам), хоча в них і більш високі ставки комісійних, але є більше часу на аналіз біржових ринків і на роботу з кожним клієнтом.

Враховується також спеціалізація брокерів. У біржовій торгівлі нафтою на біржах Нью-Йорка і Лондона є брокери, що працюють з нафтовими промисловцями, і брокери, які надають послуги індивідуальним спекулянтам.

Вибираючи не одного, а кількох брокерів (брокерських фірм), клієнт може через одного з них розміщувати свої замовлення за угодами, а від інших отримувати інформацію про ситуацію на ринку і консультації.

Крім цього, деякі фірми мають кількох брокерів з тією метою, щоб жоден із них не мав повного уявлення про операції клієнта.

 

Питання 2. Роль, значення та функції брокерської служби на біржі

З розвитком і ускладненням ринку, його географічним поширенням інститут посередництва розростається й урізноманітнюється. Між продавцем і покупцем найчастіше є не один, а кілька, а інколи й велика кількість посередників.

Функції біржових посередників:

• ·    вивчення та аналіз попиту і пропозиції продукції;
• ·    придбання, продаж чи обмін товарів за дорученням клієнта;
• ·    посередництво в придбанні, продажу чи обміні товарів;
• ·    придбання продукції для власних потреб;
• ·    оформлення документів за вже укладеними угодами

	Переваги користування послугами торговельних посередників
	спеціалісти брокерських контор мають, як правило, високу кваліфікацію у своїй галузі, добре знають особливості біржових товарів і біржової кон’юнктури, ознайомлені з конкретним попитом покупців та можливостями продавців, що підвищує оперативність закупівлі й збуту товарів та сприяє збільшенню прибутку за рахунок прискорення обороту грошових і матеріальних ресурсів
	брокерські контори спеціалізуються на масовому придбанні та збуті товарів певної номенклатури, користуючись послугами підприємств торговельно-виробничої інфраструктури (складами, транспортом тощо). Обіг великих партій забезпечує зниження рівня витрат обігу на одиницю реалізованого товару
	знання поточної та прогнозної кон’юнктури біржового й загально-товарного ринку спеціалістами брокерських контор допомагає їм надавати продавцям і покупцям необхідну інформацію та консультативні послуги про конкурентоспроможність їх товарів, умови їх продажу на внутрішньому і зовнішньому ринках
	брокерські контори підтримують регулярні зв’язки з іншими біржами, що допомагає їм здійснювати з найбільшим ефектом доручення продавців і покупців, розвивати міжрегіональні торговельні зв’язки
	більшість брокерських контор мають ділові стосунки з банками та іншими закладами, пов’язаними з рухами товарів. Це сприяє наданню їх клієнтам додаткових посередницьких послуг у галузі кредитування, ліцензування, вивезення товарів

 

Кожен член біржі має право брати участь у біржовій торгівлі через створення своєї брокерської служби.

У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери і необхідний технічний персонал.

Керівник брокерської контори і брокери призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі. Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами товарів або товарними групами.

Число брокерів  у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом зважаючи на розміри. Багато що залежить від рівня професійної компетентності брокерів, працюючого персоналу і керівників фірми та від розробленої системи оплати праці.

Для укладання біржових угод брокерська фірма з біржею укладає договір про надання їй брокерського місця. У договорі вказана вартість брокерського місця, кількість працюючих на біржі брокерів від даної фірми, кількість помічників, права і обов’язки сторін, строк дії договору і умови його дострокового розірвання.

Брокерське місце на біржі, в свою чергу, можна продати. Брокерські місця продаються на біржових торгах або проведених аукціонах юридичним і фізичним особам України та інших держав, при цьому фізичні особи повинні бути зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.

Брокерські місця продаються біржею через відповідні брокерські контори (фірми) за цінами, що укладаються на торгах і аукціонах з урахуванням пропозиції і попиту, проте не менше встановленої «стартової» ціни. Зниження останньої припускається за рішенням Виконавчої дирекції, узгодженим з Президентом біржі, і з подальшим повідомленням на черговому Біржовому комітеті.

Покупці брокерських місць одержують права і обов’язки, передбачені Статутом біржі і дійсним положенням, після реєстрації угоди на біржі (аукціоні), акредитації на біржі в установленому порядку, за умови внесення у 10-денний термін на рахунок біржі не менше 30% вартості брокерського місця. У разі невнесенні обумовленої суми в зазначений термін угода з продажу брокерського місця вважається недійсною.

Власники брокерських місць зобов’язані укласти з біржею договір про спільну господарську діяльність за встановленою типовою формою і пройти реєстрацію на біржі.

Право власності на брокерське місце отримується після оплати власником повної вартості. Брокерське місце надає право власнику на відкриття брокерської контори (фірми) і участь у біржових торгах на загальних підставах, відповідно до Правил біржової торгівлі.

Окремо з брокерською фірмою укладається угода про надання інформаційних послуг, за якою біржа зобов’язується передавати брокерам фірми всі відомості, що надходять до біржового інформаційного каналу, крім інформації, яка є комерційною таємницею, а брокер зобов’язується сплатити вступний внесок за підключення до абонентної сітки і щомісячну плату за користування каналом. Одна брокерська фірма може обслуговувати від кількох десятків до кількох тисяч постійних клієнтів і, крім того, мати замовлення від клієнтів (тимчасових, разових).

 

Питання 3. Діяльність брокерів, агентів, дилерів як біржових посередників

На ринку діє безліч торговців (покупців), які здійснюють операції з товарами та без них. З різним рівнем умовності їх можна класифікувати за різними оцінками.

Однією з ознак класифікації посередників, яка дає можливість зрозуміти особливості механізму біржової і брокерської торгівлі, є їх поділ за джерелами, способами одержання прибутків, за рахунок яких покриваються витрати й утворюється прибуток посередників.

 За цією ознакою їх можна розподілити на дві групи:

-  посередників, які здійснюють операції за рахунок клієнтів,

-  посередників, які здійснюють операції за свій рахунок. До першої групи належать агенти (агенти-посередники, комісійні агенти), брокери, особисті представники.

Агент (від. лат. agens – діючий) – юридична чи фізична особа, яка здійснює певні операції за дорученням іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені, а також забезпечує підготовку операцій, але без права підпису контракту.

Свої дії агент здійснює з відома принципала за агентською згодою за винагороду.

Агенти-посередники (комісійні агенти) у здійсненні контрактів можуть бути тільки комісіонерами. Вони не беруть на себе ніякого фінансового ризику в операціях (за винятком ризику, що випливає з можливості банкрутства їх клієнтів), а їх прибуток складається з комісійних, виплачуваних клієнтами за надані посередницькі послуги.

Агенти, як правило, працюють на підприємстві або в брокерській конторі, виконують представницькі функції свого підприємства, а оплата їх праці здійснюється у тому самому порядку, що й інших працівників підприємства.

Основні функції агента на товарній біржі:

·     ведення від імені свого підприємства переговорів із продавцями на біржі (брокерськими конторами, що їх представляють) про закупівлю сировини, матеріалів, обладнання і товарів;

·     пропозиції на біржі від імені свого підприємства готової продукції (товарів споживчого і виробничого призначення), укладання у процесі публічних торгів угод із реальним товаром (із здійсненням за необхідності страхування цінового ризику), їх документальне оформлення і реєстрація;

·     інформування керівництва комерційної служби підприємства, яке він представляє, про стан поточної біржової кон’юнктури, запропонований до продажу (або купівлі) асортимент товарів за профілем підприємства, котирування цін на біржі;

·     надання за вимогою підприємства необхідної звітної документації про проведення на біржах операцій та інші аспекти господарської діяльності .

Брокер (від. англ. broker – комісіонер, маклер) – це посередник, який є агентом у стосунках між продавцем і покупцем. Брокер продає або купує товар (цінні папери) за ціною, яку визначив клієнт. Це може бути тверда ціна або ціна в заданих клієнтом межах, що зазначається у його дорученні-наказі брокеру на здійснення операції.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про товарну біржу» брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, котрих вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

За надану послугу брокер одержує від свого клієнта комісійні (брокерська комісія, або куртаж) у обумовленому розмірі. По суті, брокер сам (від свого імені) практично нічого не купує і нічого не продає. Він лише зводить продавця (виробника або власника товару, цінних паперів) з покупцем, або навпаки, в т.ч. через біржу. Брокер, як фізична особа, є службовцем брокерської фірми (контори).

Залежно від особливостей діяльності брокерів можна поділити на дві групи.

Універсальні брокери, або брокери з повною комісією, або брокери з повним обслуговуванням, або класичні брокери (full service broker) пропонують широкий спектр послуг на платній основі. Співпраця з таким брокером означає співпрацю на особистій основі з професійним учасником біржового ринку.

Дисконтні брокери (discount broker) часто пропонують он-лайн-замовлення послуг. Вони зазвичай отримують фіксовану платню за виконані операції. Багато з них пропонують своїм клієнтам такий самий набір послуг, що й універсальні брокери. Дисконтний брокер тільки виводить операцію на ринок, не надаючи при цьому консультацій.

На біржі під час торгу за сферою діяльності брокери поділяються на дві групи:

•   «брокер біля столу» – це брокер, який здійснює пошук клієнта (продавця або покупця) на ринку реального товару;

•   «біржовий брокер» – за біржовою термінологією – «брокер на підлозі», «брокер в ямі», «брокер у біржовому кільці».

Брокер у біржовому кільці – член біржі або його представник, який пройшов відповідне кваліфікаційне випробовування. Він укладає угоди безпосередньо у біржовому кільці як для себе, так і за дорученням за винагороду у вигляді комісійних.

Представляючий брокер – незалежний агент, який приймає замовлення від клієнтів на укладення біржових угод, але сам не веде їх рахунків і не бере гроші чи цінності як сплату депозиту або маржі, а передає їх комісійним домам.

Основні функції брокера на товарній біржі:

·    прийняття відповідних доручень від клієнтів біржі на посередництво при купівлі або продажу товарів;

·    забезпечення за необхідності попереднього контракту клієнта з контрагентом за майбутньою біржовою угодою;

·    укладання у процесі публічних торгів угод із реальним товаром та на певний строк від імені своїх клієнтів і за їх рахунок, документальне їх оформлення та реєстрація;

·    надання на прохання клієнтів додаткових послуг, пов’язаних зі здійсненням укладеної біржової угоди;

· консультації клієнтам із питань якісної характеристики і конкурентоспроможності окремих товарів, поточної біржової кон’юнктури та котирування цін на біржі;

·    надання за вимогою клієнта звіту про всі проведені від його імені біржові угоди й операції.

Крім брокерів, на біржовому ринку можуть діяти субброкери, які не є членами біржі, однак діють від імені брокера як агенти та допомагають інвесторам здійснювати купівлю, продаж або інші операції з активами через брокерів.

Дилер (від англ. dealer – торговець) – особа (фірма), яка здійснює торговельне посередництво, у тому числі на біржах, або інші операції від свого імені, за свій рахунок і на свій ризик.

Прибутки дилер одержує за рахунок різниці в ціні купівлі та продажу товарів, цінних паперів і валют (дилерських знижок), а також зміни ціни й курсів (спекулятивні угоди).

Дилери залежно від сфери діяльності такої поділяються на дві групи:

1)    дилери, які функціонують на ринку реального товару (прямі): займаються переважно посередництвом у купівлі-продажу тих товарів, які не є біржовими;

2)    біржові дилери: здійснюють спекулятивні операції за власний рахунок і на власний ризик. Предметом купівлі-продажу біржових дилерів є не реальний товар, а контракт на товар, тобто вони торгують правом на товар.

Таким чином, головною відмінністю дилерів та брокерів є те, що брокери тільки зводять продавців та покупців біржового товару, а дилери беруть безпосередню участь в укладанні угод, ризикуючи при цьому власним капіталом.

Основні функції дилера на товарній біржі:

• ·   виявлення можливостей здійснення спекулятивних біржових операцій за результатами інформації, доданої до чергових торгів товарними біржами;
• ·     купівля та продаж товарів, ф’ючерсних і опціонних контрактів на біржі від свого імені й за власний рахунок із метою одержання прибутку від різниці в цінах;
• ·     документальне оформлення угод та їх реєстрація;
• ·  здійснення операцій зберігання, транспортування, ліцензування вивозу та інших, пов’язаних із переміщенням товарів і забезпеченням їх цілості.

Найважливіші відмінні особливості діяльності

основних біржових посередників

 

Характеристика діяльності	Види біржових посередників
	агенти	брокери	дилери
1. Основні види біржових операцій	Покупка і продаж реальних товарів	Купівля і продаж реальних товарів	Біржові спекуляції, що ґрунтуються на різниці в цінах
2. Основні види біржових угод	Угоди з реальним товаром	Угоди з реальним товаром; угоди на певний строк	Угоди з реальним товаром; угоди на певний строк; опціонні угоди
3. Від імені кого укладаються угоди	Від імені підприємства, яке вони представляють	Від імені клієнтів, яких вони представляють	Від свого імені
4. Порядок проведення розрахунків за угодами	Розрахунки з контрагентом здійснює підприємство, яке вони представляють	Розрахунки здійснюють між  собою клієнти, яких вони представляють	Розрахунки з контрагентами за угодою здійснюють самі
5. Асортимент товарів, за якими ведуться біржові операції	Жорстко пов’язаний зі спеціалізацією підприємства, яке вони представляють	Найбільш широкий відповідно до профілю і правил роботи даної ТБ	Обмежений можливостями ефективного здійснення біржових спекуляцій
6. Номенклатура наданих додаткових послуг	Додаткові послуги контрагентам з угод практично не надаються	Найбільш широка, визначається профілем і правилами роботи даної біржі	Обмежена рамками здійснення біржових спекуляцій
7. Переважні системи оплати праці	Погодинно-преміальна за рахунок засобів, призначених для оплати праці на підприємстві, яке вони представляють	Відрядно-преміальна за рахунок сум комісійної винагороди, що перераховуються брокерській конторі	Пряма відрядна, яка визначається розміром прибутку, одержаного від біржових спекуляцій

 Багато компаній беруть участь як у брокерській, так і в дилерській діяльності, що робить їх брокер-дилерами.

Брокер-дилерами є фізичні або юридичні особи, які купують і продають біржові товари для своїх клієнтів і для себе. Біржові товари, з якими здійснюють операції брокери-дилери, можуть надаватися як біржею, так і зі збережень самої брокерської фірми. Це залежить від бізнес-моделі фірми і виду операцій, що здійсню- ються нею. Більшість брокерських фірм є брокер-дилерами

 Джобер (від англ. jobber) – це фірма (особа), яка скуповує великі партії товарів для швидкого перепродажу. Біржовий механізм джобери використовують переважно з метою гри на підвищенні або зниженні цін, курсів акцій, валют [51].

Окрему групу біржових посередників складають трейдери, які вкладають гроші в спекулятивні операції (торгують за власний рахунок) на порівняно тривалий період (декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший.

Трейдери діляться на три основні категорії:

-       трейдери, які купують і продають товари за дорученням клієнтів;

-       торговельні трейдери, що взаємодіють безпосередньо з клієнтами, вони розміщують замовлення і консультують клієнтів щодо ринкових тенденцій і нових фінансових ідей;

-       власні (фірмові) трейдери, які інвестують від імені банку зайнятості (є найменш поширеними).

Залежно від того, на яких видах різниці в цінах грають трейдери, вони поділяються на професійні групи.

Основні з них – арбітражисти (від франц. arbitrage – посередник у спорі), спредери.

-   Арбітражисти грають на географічній різниці в цінах. Арбітраж – це одночасна купівля й продаж товару (контракту) на різних ринках (біржах).

-   Спредери грають на різниці в цінах на товар у часі, вивчаючи закономірності й взаємозв’язок цін на нього в різні періоди року (в окремі місяці) і прогнозуючи їх на майбутній період (на живих тварин ціни нижчі восени, зерно коштує дешевше в період збирання, ніж через кілька місяців, тому що в ціні відбиваються витрати на зберігання і т. ін.).

 Скальпери – це професійні торговці, які торгують для себе. Техніка торгівлі складається з торгівлі на мінімальних коливаннях, отримання невеликого прибутку чи збитку на великих обсягах торгівлі. Готовність «скальперів» купувати за запропонованою ціною та продавати за ціною замовлення створює величезну кількість загальної спекулятивної ліквідності.

Як і одноденні трейдери, скальпери рідко залишають позиції до наступної торговельної сесії.

До біржових посередників також можна віднести фінансових консультантів, які особисто займаються фінансовим становищем клієнтів та надають консультації з багатьох фінансових питань. Традиційні комісійні біржові брокери все частіше стають фінансовими консультантами та пропонують клієнтам послуги на платній основі.

Серед учасників біржової торгівлі важливе місце займають ф’ючерсні комісійні купці – ФКК: уповноважені надати всі види послуг клієнтам. У США така посередницька біржова система містить близько 400 ФКК, що мають більше 50 тисяч торговельних представників у всьому світі. ФКК забезпечує виконання послуг і діє як клірингові агенти за угодами своїх клієнтів. Деякі ФКК займаються лише ф’ючерсною торгівлею, інші надають повний комплекс брокерських послуг, що враховують операції з акціями, облігаціями й іншими фінансовими інструментами.

Дрібних спекулянтів, непрофесійних торговців на біржі називають публікою.

Інститут (групу) непрофесійних приватних маклерів за біржовою термінологією називають кулісою.

Неофіційних біржових посередників, маклерів, які укладають біржові угоди без участі офіційних маклерів називають кулісьє.

Кожен дилер або трейдер може наймати клерків-помічників.

На Чиказькій товарній біржі клерки мають жовті піджаки і повинні перебувати поза «ямою». У «ямі» серед брокерів і трейдерів знаходиться лише клерк у блакитному піджаку – це фіксувальник цін. У нього рація і за кожної зміни ціни контракту він зобов’язаний повідомити про це рацією.

У торговельній залі знаходяться і клерки в світло-зелених піджаках. Це контролери, які надають інформацію про угоди раніше укладені, а потім визнані помилковими. Їх задача – знайти учасників таких угод і виправити помилки. Є в залі також клерки-сищики, які слідкують за дотриманням правил торгівлі брокерами і трейдерами.

 Питання 4. Взаємовідносини біржових посередників із клієнтами

Можливі дві форми взаємовідносин клієнтів з брокерськими фірмами і конторами чи окремими брокерами:

-   стабільна – укладання договору на брокерське обслуговування,

-    разова – укладання договору-доручення між клієнтом і брокером на укладання біржової угоди або передача брокеру гарантійного листа замість договору-доручення.

Договір на брокерське обслуговування укладається сторонами (підприємством-клієнтом і брокерською фірмою) на будь-який період і включає такі розділи: предмет договору, організація-виконавець, порядок взаємодії, зобов’язання сторін, гарант, умови розрахунків, відповідальність сторін, умови конфіденційності, особливі умови, порядок розгляду суперечок, строк дії договору, юридичні адреси сторін.

Взаємозв’язок продавця і покупця на біржовому ринку 

На біржовому ринку продавець і покупець також можуть бути зв’язані через дилера. В такому випадку безпосередньо між собою вони вже не будуть зв’язані 

 

Взаємозв’язок продавця з покупцем через систему подвійного посередництва

На виконання конкретних дій клієнт укладає з брокером договір-доручення.

Після виконання доручення клієнта брокери складають звіти за укладеними угодами.

Таким чином, для роботи з клієнтом необхідні наступні документи:

• ·     Договір на брокерське обслуговування.
• ·     Доручення (договір комісії) клієнта брокерської фірми на здійснення біржової угоди.
• ·     Звіт брокера про укладену угоду.
• ·     Повідомлення брокера про неможливість виконання умов доручення.
• ·     Протокол зв’язку з клієнтом.
• ·     Біржовий контракт .

  Процес взаємовідносин брокерської контори з клієнтом

Договір на брокерське обслуговування – це документ, що являє собою угоду (договір) між брокерською конторою і клієнтом, у якій клієнт доручає, а брокерська фірма зобов’язується укладати від імені клієнта угоди на торгах даної біржі, керуючись її правилами.

На відміну від угоди на брокерське обслуговування, угода-доручення передбачає реальні дії і зобов’язання, за невиконання яких сторони несуть повну відповідальність. Умови угоди-доручення у майбутньому стають основою для оформлення біржового контракту.

При оформленні доручення необхідно чітко зазначити такі умови:

·    місцезнаходження товару (при оформленні угоди-доручення на продаж), документально підтвердити продавцем надання брокеру складської розписки, а також письмової гарантії покупця товару на його оплату (складська розписка не обов’язкова, якщо   в   угоді   обумовлено   стягнення   штрафу з продавця за недопоставку товару);

·    конкретний термін і умови поставки товару (самовивезення тощо), умови франкування (відповідальні за транспортні витрати, витрати на завантаження-розвантаження товару), форми розрахунків за поставлений (переданий) товар (попередня оплата, акредитив, інкасо та ін.);

·    форми і розміри оплати за брокерські послуги, а також умови розрахунків клієнта з брокером (брокери віддають перевагу акредитивній формі).

Види доручень брокеру:

Наказ про покупку або продаж товару (наказ по ринку). Клієнт вказує кількість контрактів, яку хоче купити або продати. Ціна не призначається, і клієнт лише вказує, що угода повинна бути зроблена якнайшвидше й за найбільш сприятливою ціною.

Наказ брокеру про обмеження ціни. Вказується гранична ціна виконання наказу клієнта. Наказ може бути виконаний тільки за ціною, яка зазначена, або за більш прийнятною ціною.

«Виконати або вбити». Наказ передбачає пропозицію певної ціни, що повинна бути відкинута або прийнята негайно.

Стіп-розпорядження брокерові з обмеженням ціни. Угода повинна бути виконана точно за зазначеною ціною або відкладена до встановлення цієї ціни на біржі.

Розширене стіп-розпорядження:

·     про покупку виконується, якщо (і коли) товар за ф’ючерсним контрактом купується за зазначеною у розпорядженні ціною або більше її;

·     про продаж виконується, якщо (і коли) товар за ф’ючерсним контрактом продається за зазначеною у розпорядженні ціною або більше її.

Наказ брокеру із вказівкою інтервалу часу. Клієнт указує інтервал часу, протягом якого наказ повинен бути виконаний.

Наказ вчасного відкриття або закриття біржі. Виконується за 15 хвилин до відкриття або закриття торгів. Приймається винятково на ризик клієнта.

Наказ про скасування приписує брокеру не брати до уваги попереднє розпорядження.

Комбінований наказ передбачає одночасно два накази брокеру, наприклад, наказ про покупку ф’ючерсних контрактів з різними термінами.

Після здійснення брокером угоди, її реєстрації на біржі, внесення біржового збору за угодою та оформлення біржового контракту по одному примірнику контракту направляють кожному клієнту (контрагенту) для виконання поставки або подання товару і розрахунків за нього.

Разом з біржовим контрактом брокерська фірма передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеної з ним угоди-доручення. У звіті брокера подається розрахунок остаточної суми винагороди брокерській фірмі за надану нею посередницьку послугу (з урахуванням фактичної ціни і суми угоди).

 

Питання 5. Торговельно-економічні стратегії брокерських фірм і брокерів

Результативність діяльності брокерських контор та окремих брокерів забезпечується завдяки ефективному проведенню посередницьких операцій на замовлення клієнтів і ґрунтується на відпрацьованих елементах їхньої торговельної стратегії.

Торговельні стратегії брокерів передбачають:

-    дотримання умов, передбачених у договорі між брокером і клієнтом;

-  проведення торговельної політики, що забезпечує оптимальну прибутковість діяльності брокерської фірми та окремих брокерів.

Торговельна стратегія брокера базується на економічних інтересах, які дають йому контакти з клієнтом на укладення угод. Наприклад, не завжди усі доручення клієнта брокер може виконати так як передбачалося та з вигодою для себе. Зокрема, це стосується доручень клієнта на укладання «угод з умовою», коли необхідно продати товар за одночасної купівлі іншого товару, потрібного продавцю. Така угода не приносить брокеру комісійних винагород, тому приймається на виконання лише за умови довгострокових контактів брокера з клієнтом.

Торговельні стратегії брокерів стосовно клієнтів передбачають надання консультаційно-інформаційних послуг. За довгострокових контактів між брокером і клієнтом такі послуги окремо не оплачуються, проте брокер зацікавлений у швидкому товаропросуванні за угод на реальний товар та швидких оборотах контрактів на ф’ючерсних ринках.

У торговельній стратегії   брокера важливим моментом є його відносини з клієнтом щодо їх взаєморозрахунків.

Особливо це важливо за умови непередбачених збитків клієнта через невдалі дії брокера на біржовому ринку чи виплату штрафів з інших причин. Як правило, такі ситуації заздалегідь обговорені і визначені позиції у діях як брокера, так і клієнта.

Існують   й інші регламентації взаємовідносин брокера і клієнта, серед яких зобов’язання, що стосуються:

• •  періодичних звітів брокера про його діяльність у межах виданих доручень клієнта;
• •       повідомлення брокера про його дії за кожний біржовий день;
• •       інші офіційні та приватні повідомлення тощо.

Розроблення економічної стратегії брокера передбачає виконання певних етапів.

1.  Розрахунок потреби у початковому капіталі.

2.  Вибір товарної біржі  для  відкриття брокерської контори.

3.  Формування   асортименту   товарів   для брокерської діяльності.

4.  Розрахунок необхідного обсягу угод.

5.  Формування номенклатури додаткових послуг.

6.  Формування ефективної цінової політики.

7.  Аналіз та прогнозування біржової кон’юнктури.

8.  Формування ефективних умов платежу та форм розрахунків.

9.  Вибір  найбільш  ефективних видів   дилерських операцій.

10.  Оцінювання основних видів  ризику  та   його страхування.

11.  Установлення критерію ефективності брокерської діяльності.

12.  Визначення цільової суми прибутку та управління його формуванням.

13.  Вибір найбільш ефективних форм матеріального стимулювання персоналу.

14.  Управління ефективністю окремих біржових угод та операцій з урахуванням системи оподаткування.

15.  Оптимізація розподілу прибутку на цілі споживання та нагромадження.

Окрім загальної стратегії, розробляється і цінова, основними напрямами якої є:

• ·     просування на біржу з високою концентрацією продавців;
• ·     максимізація прибутку від біржових угод у поточному періоді;
• ·     розширення своєї частки на біржовому ринку за показником «питома вага в обсязі»;
• ·     завоювання біржового ринку за показником «якість товару»;
• ·     забезпечення «виживання» на біржі.

Формами цінової політики є:

• ·     «Ціновий лідер»;
• ·     «Прямування у фарватері»;
• ·     «Проникнення на біржу»;
• ·     «Зняття вершків»;
• ·     «Середні витрати плюс прибуток»;
• ·     «Цільовий прибуток»;
• ·     «Відчутна цінність»;
• ·     «Ціновий образ»;
• ·     «Атака».

Тема. Основи функціонування фондової та валютної бірж

 Питання 1. Фінансовий ринок: розподіл, характеристика первинного і вторинного ринку

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси повинні здійснюватися на фінансових ринках.

Фінансовий ринок – це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

У процесі господарювання в одних суб’єктів виникає потреба в додаткових коштах з метою розширення діяльності, а в інших – нагромаджуються заощадження. Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям і покупцям особливого товару – фінансових зобов’язань, він займає важливе місце на ринку ресурсів, адже сприяє обміну грошей майбутніх на гроші нинішні.

Взаємовідносини продавців та покупців вільних коштів на фінансовому ринку представлені на рис. 

Фінансовий ринок виконує такі функції:

• ·      мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;
• ·      розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;
• ·      прискорення обороту капіталу – активізація економічних процесів у державі;
• ·      забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.     
•         За економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Об’єктами відносин на фінансовому ринку є:

-  грошово-кредитні ресурси;

-  цінні папери;

-  фінансові послуги.

Суб’єктами відносин на фінансовому ринку є:

-  держава;

-  підприємства різних форм власності;

-  окремі громадяни.

В організаційному плані фінансовий ринок – це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

 До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєстратори, інші фінансові інституції, які відповідно до законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих ринків.

Усі ці складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв’язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних грошових коштів, що є у населення і підприємств, веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні економіки країни за рахунок кредитів і акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.   

Національний банк працює на фінансовому ринку, щоб досягати цілей монетарної політики. Національний банк України пропонує банкам кредити та розміщує депозитні сертифікати, купує і продає цінні папери та іноземну валюту. Так він впливає на вартість грошей та управляє інфляцією через трансмісійний механізм. Національний банк України регулярно надає банкам кредити та розміщує серед них депозитні сертифікати, намагаючись утримувати процентні ставки на міжбанківському кредитному ринку на рівні, близькому до облікової ставки Національного банку України.

Якщо на ринку існує системний дефіцит або профіцит ліквідних коштів, це може істотно впливати на ставки грошового ринку. У такому разі Національний банк України може коригувати кількість ліквідних коштів шляхом купівлі або продажу державних цінних паперів.

Інтервенції з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку здійснюються для згладжування роботи міжбанківського валютного ринку та накопичення міжнародних резервів. Національний банк України впроваджує режим плаваючого обмінного курсу гривні, тому прагне мінімізувати обсяги таких операцій

 

Структура фінансового ринку

Ознака	Вид	Суть	Інструменти
За формою фінансових ресурсів	ринок грошей	має справу з коротко-терміновими фінансовими активами, що є високоліквідними та малоризикованими	Казначейські векселі і короткострокові комерційні векселі
	ринок капіталів	складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов’язань	Дивіденди та курсові різниці, а також проценти за довгостроковими позиками
	валютний ринок	сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта	Валютний курс, векселі, тратта
За організацією торгівлі	кредитний ринок	відображає ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод, має договірний характер	Кредитні, депозитні ставки; політика обов’язкових резервних вимог, рефінансування
	ринок цінних паперів	являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів	Пайові цінні папери, боргові зобов’язання, похідні фінансові інструменти
	ринок фінансових послуг	має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів	Кредитування, лізинг, факторинг, форфейтинг, грошові перекази, депозити; розрахунково-касове обслуговування, купівля-продаж іноземної валюти, видача банківських гарантій тощо
За формою організації	організаційні	біржі	Цінні папери, що входять до біржового списку
	розподільні	первинний ринок акцій, як правило, «вуличний»,  де обертаються практично всі облігації. Сучасний «вуличний» ринок – це розподільна комп’ютеризована мережа брокерів і дилерів	Цінні папери

За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на:

-  первинний,

-  вторинний

 Порівняльна характеристика первинного та вторинного ринку

Первинний ринок	Вторинний ринок
продаються і купуються папери нових випусків	обертаються раніше випущені цінні папери
цінні папери продаються	цінні папери перепродуються
сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування	забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки
існує в основному у вигляді розгалуженої мережі фінансових брокерів (офіційних посередників) і дилерів (осіб або фірм, що здійснюють торговельне посередництво)	це, як правило, фондові біржі й та частина брокерської і дилерської мережі, через яку проходять операції з перепродажу цінних паперів
коли підприємці на виручені гроші купують нові випуски цінних паперів компаній через брокерів та інвестиційні банки, то ці банки діють на первинному ринку	коли Національний банк України скуповує державні казначейські зобов’язання, він здійснює операції на вторинному ринку через спеціальних дилерів

Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб’єктами. В активах кожної фірми, як правило, крім фізичного капіталу присутні цінні папери, раніше випущені іншими господарськими суб’єктами і придбані фірмою (корпорацією, концерном). Ці папери фактично становлять резервний капітал фірми. Якщо фірма потребує фінансових коштів, вона може продати частину своїх цінних паперів на вторинному ринку й одержати необхідні фінансові кошти. Якщо папери були продані за тією самою вартістю, що зазначена в активах, то за інших рівних умов капітал фірми не змінюється. Для збільшення фізичного капіталу фірма може здійснювати новий випуск власних цінних паперів.

У цілому перепродаж цінних паперів на вторинному ринку не змінює загального капіталу господарських об’єктів, тому що папери і фінансові кошти просто переходять від одного власника до іншого. Капітал – позиковий або власний – збільшується, коли фірми здійснюють нові випуски цінних паперів.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на:

-  біржовий – включає угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватися через фондову біржу;

-  позабіржовий – відображає угоди, які укладаються і реалізуються поза біржею. Він стосується насамперед первинного ринку, однак позабіржові операції можуть виконуватися і на вторинному ринку.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Питання 2. Фондова біржа: призначення, характеристика механізму торгівлі цінними паперами

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасники фондового ринку – емітенти (у тому числі іноземні) або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об’єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Український фондовий ринок представлений у вигляді:

-   регулятора – Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦБФР);

-  учасників ринку:

• ·     торговців цінними паперами (ТЦП),   які їх купують і продають;
• ·     фондових бірж, де торгують цінними паперами (ЦП);
• ·     депозитаріїв, де зберігають цінні папери і ведуть облік їх власників;
• ·     емітентів, хто випускає ЦП;
• ·     інвесторів або трейдерів, які вкладають свої гроші в ЦП для отримання прибутку.

Фондова біржа (ФБ) – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства, статуту і правил фондової біржі.

В Україні функціонує 11 фондових бірж (за матеріалами Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України):

• ·     Українська біржа (УБ);
• ·     Українська фондова біржа (УФБ);
• ·     Фондова біржа ПФТС (ПФТС);
• ·     Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);
• ·     Фондова біржа «ІННЕКС» (ІННЕКС);
• ·     Торгово-інформаційна система «Перспектива»;
• ·     Південно-Українська торгово-інформаційна       система «Південь-Сервіс» (ПТІС);
• ·     Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ);
• ·     Придніпровська фондова біржа (ПФБ);
• ·     Східно-Європейська фондова біржа;
• ·     Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ).

Діяльність ФБ регламентується Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Основні функції фондової біржі

Функція	Характеристика
Цінова	Найважливіша функція бірж, оскільки ті ціни, які встановлює біржа на цінні папери мають суттєвий вплив на ціни інших активів, які беруть участь в обігу
Прогнозна	Властива для бірж, де здійснюється торгівля строковими контрактами (оскільки на ринку строкових угод ціни мають вплив на формування поточних ринкових цін)
Організаційна	Забезпечує виконання біржових угод; розробку рахунків за угодами, які були укладені на біржі, організацію зборів для проведення публічних торгів
Інформаційна	Забезпечує усіх учасників ринку аналітичною та оперативною інформацією про стан та прогнози розвитку фондового ринку
Регулююча	Встановлює правила торгівлі; порядок вирішення спірних питань; передбачає встановлення органів контролю, управління
Посередницька	Створює умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам
Індикативна	Здійснює оцінку вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну та якісну оцінку цінних паперів і динаміку їх розвитку

Крім того, фондова біржа:

• -    відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;
• -  слугує важливим координатором розміщення державних цінних паперів;
• -    забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу або переміщення капіталу з однієї країни до іншої;
• -    виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.

Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є:

• ·      перевірка якості та надійності цінних паперів;
• ·      обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;
• ·      встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;
• ·      оформлення угод  щодо купівлі-продажу  цінних паперів;
• ·      виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;
• ·    забезпечення централізованого інформування (гласності біржових операцій) і курсового контролю.

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів, фондові біржі сприяють нагромадженню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фондових бірж, об’єднаних у Міжнародну федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60% загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

Через ФБ проходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить не простий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту і пропозиції на фондових біржах, що є основою регулювання біржової діяльності.

Сприяючи раціональному рухові, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між окремими емітентами різних галузей, регіонів та країн, ФБ, як і комерційні банки, є рушійною силою економічного розвитку. Разом з тим, якщо банки розглядаються як мозковий центр і кровоносна система економіки, фондові біржі виконують насамперед роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відстежувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи, і приймати відповідні рішення. Тому провідні фондові біржі (Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Франкфурт, Копенгаген) стали світовими фінансовими центрами, ситуація на яких значною мірою визначає фінансову політику всіх країн світу.

На вітчизняному фондовому ринку фондова біржа утворюється та провадить свою діяльність відповідно до законодавства України.

Фондова біржа не може здійснювати операцій з цінними паперами від свого імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок продажу її акцій, щорічних членських внесків членів біржі та біржових зборів з кожної угоди, що укладається на біржі.

На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф’ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.

Фондова біржа утворюється не менше ніж 20 засновниками – торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднання, що налічує не менше ніж 20 торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Для реалізації своїх функції біржа повинна мати приміщення, комп’ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.

На ФБ обертаються раніше випущені цінні папери, купівля і продаж яких відбувається на основі їх біржового курсу, залежного від співвідношення попиту та пропозиції.

Біржові котирування (зареєстровані біржові курси) публікуються у біржових бюлетенях.

Курс цінних паперів залежить від таких чинників, як доходність, позичковий процент (банківська процентна ставка), ціна на золото, деякі товари та нерухомість, дії спекулянтів.

Кожна біржа має свій список цінних паперів, якими їй дозволено торгувати. Процедура формування списку цінних паперів (процедура допуску цінних паперів до біржового котирування), торгівля якими здійснюється на даній біржі, називається лістингом.

Існують достатньо жорсткі вимоги для претендентів, які бажають представити свої акції для котирування на біржі. Вже сам факт котирування цінних паперів на біржі викликає певну довіру до компанії. Фактично компанії змушені давати досить повну інформацію про свій фінансовий стан, яка повинна бути підтверджена документально з можливою перевіркою співробітниками біржі. В подальшому учасники торгів зобов’язуються надавати поточну інформацію про результати своєї діяльності. Необхідність проходження процедури лістингу вигідна і для корпорацій, оскільки підвищує ліквідність та привабливість їх акцій, а в майбутньому полегшує розміщення нової емісії цінних паперів. До того ж допуск їх до котирування є своєрідною рекламою продукції компанії.

Головне завдання лістингу – забезпечити ефективність фондового ринку, не допустити до котирування сумнівні цінні папери.

На ФБ укладаються лише договори. Громадяни і компанії або вкладають на біржі заощадження, або спекулюють.

Сума цінних паперів, які котируються на біржі на дану дату, це біржовий капітал.

Загальна річна сума угод, які укладаються на біржі, є мірилом її ділової активності.

Угоди на фондовій біржі поділяються на:

-   касові (негайне виконання замовлення і оплата в термін від 1 до 15 днів);

-   термінові (передача цінних паперів через певний термін за ціною на момент укладання угоди).

     Інформація про результати угод на фондовій біржі щоденно публікується найбільшими фінансовими газетами.

            Для оцінки і прогнозування динаміки курсів акцій, а також для спрощення обробки даних по ринку цінних паперів з великою кількістю емітентів широко застосовуються узагальнювальні показники руху цін на фондових біржах, які отримали назву  фондових індексів.

Індекс відображає змішаний курс певної кількості акцій. Одночасно він показує стан економіки. Якщо зберігається стійка тенденція зростання індексу, то це означає, що економіка країни знаходиться на піднесенні, і навпаки. Це полегшує інвестору визначення своєї політики в довгостроковому плані.

Індекси показують середнє значення курсової вартості акцій певних компаній, котрі найбільш точно відображають поточний стан ринку. Фондові індекси звичайно розраховуються за найбільш відомими, ліквідними і повільно зростаючими акціями. У світі існує велика кількість індексів. Особливо це характерно для США. Найстарішим авторитетним і поширеним фондовим індексом є індекс Доу-Джонса (DJI)

 Види індексів

Промисловий  індекс	Розраховується як простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових компаній, акції яких котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі (20% курсової вартості цінних паперів). Розраховується шляхом складання цін акцій компаній, які включені в лістинг на момент закриття біржі, і ділення отриманої суми на кількість акцій, які обертаються на ринку
Транспортний індекс	Характеризує рух цін на акції 20 транспортних компаній (авіаційні, залізничні та автодорожні)
Комунальний індекс	Розраховується на базі 15 компаній, які здійснюють газо- та електропостачання
Складний індекс	Визначається на базі промислового, транспортного і комунального індексів 65 компаній (30 + 20 + 15)

В Україні також діють індекси:

·     Wood-15 включає 15 компаній, що посідають провідне місце на українському ринку за величиною ринкової капіталізації;

·     індекс КАС-20 призначений для портфельних інвесторів, що вкладають свої кошти рівномірно в акції декількох компаній;

·     індекс InekoDex є першим галузевим українським індексом, що відображає поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній.

Фондова біржа забезпечує організацію та проведення регулярних торгів цінними паперами, реєструє угоди купівлі-продажу цінних паперів, визначає умови і порядок виконання укладених угод та здійснює контроль за їх виконанням.

Торговельним днем вважається кожний робочий день згідно з законодавством України, якщо інше не визначено Головою Правління фондової біржі. Розклад проведення торговельних сесій доводиться до відома учасників торгів шляхом розміщення цієї інформації на сайті Біржі. Протягом торговельного дня може відбуватися кілька торговельних сесій. Моменти початку та закінчення сесій у межах одного торговельного дня визначаються Регламентом торгів.

Організація та проведення біржових торгів може відбуватись у двох формах:

-     у формі торгів «з голосу» за технологією одностороннього аукціону;

-  з використанням СЕЛТ.

Торги «з голосу» проводяться у торговельних залах фондової біржі та її філій в установлені Правлінням біржі години.

Основою таких торгів є інформація біржового бюлетеня з пропозиціями на продаж. Учасник торгів, який пройшов обов’язкову реєстрацію, отримує картку з його реєстраційним номером та біржовий бюлетень. Під час торгів їх учасники розміщуються у торговельній залі на спеціально відведених місцях. Оголошувати заявки та укладати угоди під час торгів «з голосу» можуть лише учасники біржових торгів, які отримали допуск до біржових торгів.

Система електронних торгів (СЕЛТ) є біржовою торговою системою, що надає можливість її учасникам подавати заявки та укладати угоди щодо цінних паперів без затримань у часі в межах торговельного дня з віддалених робочих місць.

Організація торгівлі цінними паперами в СЕЛТ здійснюється з використанням двох технологій:

Безперервний подвійний аукціон – технологія укладання угод в СЕЛТ, яка передбачає безперервне співставлення зустріч них заявок учасників СЕЛТ по мірі їх надходження відповідно до встановленої черговості виконання заявок.

Односторонній аукціон (аукціон) – технологія укладання угод в СЕЛТ, яка передбачає надання учасниками аукціону конкурентних пропозицій на купівлю на замовлення ініціатора аукціону в порядку, який визначається Порядком проведення аукціону в СЕЛТ фондової біржі.

Наприклад, на УФБ учасники біржових торгів отримують доступ до СЕЛТ фондової біржі шляхом отримання статусу учасника СЕЛТ та підключення до системи в торговому режимі відповідно до Порядку одержання доступу до системи електронних торгів, який затверджується Біржовою радою.

УФБ забезпечує організацію та проведення біржових торгів з використанням Електронної торговельної системи (ЕТС) Біржі за технологіями:

·      ринку заявок (режим торгів, при якому укладання біржових контрактів здійснюється шляхом співставлення заявок учасників торгів у порядку, встановленому Правилами торгівлі);

·      ринку котирування (режим торгів, при якому укладання біржових контрактів здійснюється шляхом акцепту заявок, поданих без обов’язкового попереднього блокування активів у порядку, встановленому Правилами торгівлі);

·      ринку репо (ринок, на якому здійснюються операції купівлі (продажу) цінних паперів із зобов’язанням зворотного їх продажу (купівлі));

·      одностороннього аукціону (режим торгів, за яким ініціатор здійснює продаж, розміщення, придбання, викуп цінних паперів чи інших фінансових інструментів на умовах конкурентних пропозицій інших учасників аукціону).

Біржовий процес характеризується такими етапами:

-  для покупця:

·     оформлення і реєстрація заявок на купівлю;

·     введення заявок у біржовий торг та їх виконання;

·     реєстрація угод і розрахунків за ними;

-  для продавця:

·     лістинг;

·     оформлення й реєстрація заявок на продаж;

·     введення заявок у біржовий торг та їх виконання;

·     реєстрація угод і розрахунків за ними;

·     поставка цінних паперів.

Для того щоб продати або купити цінний папір на фондовій біржі, інвестор, передусім, має звернутися   до брокера з дорученням на купівлю або продаж.

Купівля-продаж цінних товарів може здійснюватися безпосередньо на Біржі або через робочі станції – сукупність програмних та апаратних засобів, яка забезпечує віддалений доступ учасника торгів до ЕТС, що дозволяє уповноваженому представнику учасника біржових торгів подавати, змінювати або видаляти заявки, укладати контракти, отримувати інформацію, яку розкриває Біржа, і здійснювати інші дії, необхідні для участі в торгах.

Учасники біржових торгів одержують доступ до ЕТС Біржі після підключення до системи в торговому режимі відповідно до договору про інформаційно-технічне забезпечення. За допомогою Робочої станції уповноважений представник учасника біржових торгів здійснює заповнення форми заявки та відправляє її в торговельну систему. Біржа формує та веде Реєстр заявок.

Учасники торгів отримують можливість доступу до переліку усіх актуальних (поданих та невідкликаних, або неакцептованих) безадресних заявок та усіх адресованих їм адресних заявок.

Контракти на біржових торгах укладаються виключно на підставі зустрічних заявок, що внесені до Реєстру заявок.

Біржа реєструє контракти, укладені на біржових торгах, у Реєстрі контрактів, у порядку їх укладання.

Біржа кожний торговельний день формує звітність щодо контрактів з цінними паперами, укладеними учасниками торгів на основі виписок з Реєстру контрактів.

Покупцями цінних паперів та інших фінансових інструментів на торгах з розміщення на Біржі цінних паперів та інших фінансових інструментів можуть бути виключно члени Біржі.

Продавцем цінних паперів та інших фінансових інструментів на торгах є член Біржі, який є уповноваженою особою (андерайтером) з розміщення цінних паперів та інших фінансових інструментів на підставі договору з емітентом (далі – ініціатор розміщення) або безпосередньо емітент, у разі коли він не користується послугами андерайтера.

Угоди, які здійснюються за межами бірж, називають позабіржовими угодами. На цьому ринку також існує конкуренція, однак пропозиції надходять не в одне місце, а в різні, часто розкидані по всьому світу.

Дилери використовують телефони, комп’ютери для того, щоб передавати один одному інформацію про ціни. Тут фінансуються відносно молоді та часто високотехнологічні компанії. Тому цей ринок є ринком підвищеного ризику. На ньому дуже велика частка банкрутств.

Цей ринок значно переважає сукупну торгівлю на фондових біржах.

Операції здійснюються брокерами, дилерськими та посередницькими фірмами, які не є членами фондових бірж.

Основний обсяг торгівлі припадає на облігації, а також на акції, не зареєстровані на біржах. Саме на цьому ринку виростають корпорації, які в перспективі стають високоприбутковими.

Позабіржовий ринок ще називають дилерським ринком, який являє собою мережу, що складається з офіційних утримувачів акцій і облігацій, які розкидані по всьому світу. Тут дилери за допомогою комп’ютера купують і продають свої запаси акцій, зважаючи на співвідношення попиту і пропозиції. Фактично дилерські фірми створили позабіржовий ринок цінних паперів і від них виходить дуже серйозна загроза аукціонним біржам. Цей ринок не пов’язаний з конкретною установою.

На дилерських ринках не існує єдиного торговельного приміщення, де здійснюються угоди. Угоди з цінними паперами між фірмами звичайно укладаються телефоном. Торги передбачають використання інституціональними інвесторами комп’ютерних програм для купівлі-продажу акцій. Частина брокерів є творцями ринку, тобто вони купують і продають цінні папери із свого власного портфеля і зв’язані між собою комп’ютерною мережею. У ролі брокерів чи дилерів можуть виступати фірми.

Таким чином, діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами – господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

-    дилерську діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;

-             брокерську діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;

-   андерайтинг – укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов’язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом;

-   діяльність з управління цінними паперами – діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування у цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, у його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

 Питання 3. Валютна біржа. Види валютних угод і механізм їх укладання

Валютна біржа – установа, в якій на підставі законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. Як самостійний елемент інфраструктури, валютна біржа збереглася лише в деяких країнах (у ФРН, Франції), в інших цю роль виконують найбільші банки. В Україні є одна валютна біржа – Українська міжбанківська валютна біржа (м. Київ).

Валютна біржа організує роботу базових елементів інфраструктури валютного ринку:

·    торговельної системи (механізм пошуку контрагента);

·    клірингової і розрахункової систем (механізм виконання угоди).

Основні види операцій, які здійснюють на валютній біржі:

1)   укладання угод з членами біржі на купівлю чи продаж

іноземної валюти відповідно до ринкового курсу (встановлюється на основі купівельної сили валют і коливань попиту та пропозиції);

2)   визначення ринкових курсів іноземних валют;

3)   здійснення розрахунків у національній та іноземній валюті відповідно до укладених на біржі угод;

4)   проведення операцій центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти, в т. ч. через валютну інтервенцію (значний цілеспрямований разовий вплив центрального банку на валютний ринок і валютний курс).

Відповідно до прав резидентів і нерезидентів на валютному ринку України всі операції, пов’язані з рухом іноземної валюти, поділяються на два види – поточні та пов’язані з рухом капіталу.

До поточних операцій належать:

-       перекази в Україну або з України іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт та імпорт товарів робіт, послуг, а також розрахунків, пов’язаних з кредитуванням експортно-імпортних операцій, на термін, що не перевищує 180 днів;

-       отримання і надання фінансових кредитів на термін, що не перевищує 180 днів;

-       перекази в Україну та з України відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами та іншими операціями, пов’язаними з рухом капіталу;

-       перекази неторговельного   характеру   в   Україну   та з України, включаючи перекази сум заробітної плати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції.

До валютних операцій, що пов’язані з рухом капіталу, належать:

-           прямі інвестиції, тобто вкладення у статутний капітал підприємства з метою отримання   доходу   і   прав   на участь в управлінні підприємством;

-          портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

-          переведення в оплату споруд та іншого нерухомого майна;

-           надання і отримання відстрочки платежу за експортом

-      та імпортом на термін, що перевищує 180 днів, а також надання і отримання фінансових кредитів на такий же термін.

Класифікація валютних операцій

№ з/п	Критерії	Види
1	За строком здійснення платежу з купівлі- продажу валюти	касові
		строкові
2	За механізмом здійснення операцій	спот
		форвардні
		ф’ючерсні
		опціонні
3	За цільовим призначенням	операції з метою одержання валюти для здійснення плате жів за міжнародними розрахунками
		операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування)
		операції з метою одержання прибутку, або спекулятивні операції
4	За формою здійснення	безготівкові
		готівкові
5	За масштабами операцій	оптові (здійснюються між банками)
		роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами)

Касові операції (спот) полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той самий день, на наступний робочий день, проте, найчастіше – на другий робочий день.

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстроченням поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, поділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та їх похідні.

Вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об’єктом купівлі- продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами.

Форвардні операції – це різновид строкових операцій, що полягає   у   купівлі-продажу   валюти   між    двома   суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. У форвардних контрактах строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не допускаються.

Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу майбутнього платежу, тобто форвардного курсу. Цей курс складається з курсу спот, який фактично діє на момент укладання контракту, і надбавок чи знижок, пов’язаних з різницею у банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею і пов’язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми валюти у свої банки, то до моменту використання їх для платежу за контрактом вони одержали б різні суми доходів. Щоб вирівняти умови для кожного учасника форвардного контракту, валюта країни з вищим рівнем процента буде продаватися за форвардним курсом, нижчим від курсу спот (продаж з дисконтом), а валюта з нижчим рівнем процента – за вищим від курсу спот (продаж із премією).

Ці операції широко використовуються насамперед для страхування валютних ризиків.

Ф’ючерсні операції – це різновид строкових операцій, у яких два контрагенти зобов’язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф’ючерсного контракту). Ціна валютного ф’ючерсу визначається за тією самою схемою, що й ціна форвардного контракту. Ф’ючерсні операції широко застосовуються з метою хеджування та для спекуляції.

Ціною купівлі валютного ф’ючерсу є узгоджений обмінний курс у доларах США. Різниця між поточним та узгодженим курсами називається базисом рівноваги. Ціна, або вартість, ф’ючерсу визначається як сума спот-курсу та балансу рівноваги. Загальним правилом купівлі-продажу ф’ючерсів є порівняння поточної ціни (ПЦ) та ціни рівноваги (ЦР).

Опціонні операції з валютою – це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов’язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Опціонні операції широко застосовуються для хеджування ризиків та одержання спекулятивного доходу.

Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести:

·     валютний своп – це здійснення комбінації двох протилежних конверсійних угод на однакові суми або з різними датами валютування. Дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди – датою завершення свопу. Використовуються з метою фінансування довгострокових зобов’язань в іноземній валюті, хеджування довгострокового валютного ризику, забезпечення конвертації капіталу тощо;

·     арбітражні операції – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному й тому самому ринку. Укладання арбітражних угод, основним принципом яких є купити валюту дешевше і продати дорожче, урівноважує попит і пропозицію на валютних ринках, географічно різних, об’єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок, відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об’єктивної основи;

·     операції на умовах маржинальної торгівлі – безготівкові операції (для банківських металів – без фізичної поставки), які передбачають виконання двох зустрічних зобов’язань з купівлі та продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту/гривні (банківського металу за інший банківський метал/іноземну валюту) та здійснюються без їх реальної поставки на валютному ринку України або міжнародному валютному ринку з метою отримання прибутку від зміни валютного курсу або хеджування ризиків;

·     операції сторно – операція з повернення клієнту відповідної суми коштів у національній або іноземній валюті протягом 15 хвилин після проведення валютно-обмінної операції у разі відмови клієнта від валютно-обмінної операції.

До операцій валютного ринку належать також депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Вони здійснюються між окремими банками, а також між банками та їх клієнтами однієї країни та різних країн.

Набула широкої популярності у світі біржа Forex.

Форекс (англ. Forex від FOReign Exchange – обмін іноземної валюти) – міжбанківський міжнародний валютний ринок. В українській мові термін Форекс зазвичай використовується у вужчому сенсі – йдеться про винятково спекулятивну торгівлю валютою через комерційні банки або дилінгові центри, яка ведеться з використанням «кредитного плеча», тобто маржинальна торгівля валютою.

Форекс є позабіржовим ринком. Він являє собою неформальну мережу торговельних відносин між учасниками ринку в усьому світі, включаючи центральні, комерційні, інвестиційні банки, пенсійні фонди, брокерів і дилерів, страхові компанії, транснаціональні корпорації і приватних осіб. На даному ринку проходять торговельні операції з усіх основних валют.

На ринку Форекс проводяться такі основні операції з валютою:

·    торговельні та інвестиційні;

·    спекулятивні;

·    хеджувальні;

·    регулюючі (валютні інтервенції центробанків).

На ринку Форекс виділяють кілька сегментів:

Ринок спот – поставка валюти відбувається на другий робочий банківський день після дня проведення операції.

Форвардний сегмент – поставка валюти відбувається більш ніж через два робочих дні.

Угоди своп – проведення відразу двох операцій (купівлі та продажу, одна з яких угода спот, інша – форвардна).

На Форексі виділяють три групи валют:

Основні (major currencies) – це валюти, що обертаються без обмежень на всіх сегментах ринку, вони мають повну конвертованість практично в будь-яких обсягах у найрізноманітніших варіантах поточних і термінових угод. Серед таких валют виділяють так звану «велику п’ятірку» (five major), а саме: USD, EUR, GBP, CHF, JPY;

Другорядні (minor currencies) – це валюти, які обертаються вільно, але час від часу по них можливі додаткові ризики, наприклад, недостатня ліквідність (по лотах більш 50 млн) та ін.;

Екзотичні (exotic currencies) – котирування є, але можливі обмеження за обсягами операцій, законодавчі ліміти та інше.

З’явилися біржі криптовалют – це майданчик для конвертації віртуальних монет або обміну на фіатні гроші (або фідуціарні гроші – це звичні засоби оплати, звичайні паперові купюри, гроші на наших банківських картах, якими ми користуємося щодня. Фіат з’явився в обігу як альтернатива забезпеченим товаром валютам. Сьогодні все, на чому тримається фіат, – це на довірі людей і гарантіях держави).

Перший біржовий майданчик з’явився 6 лютого 2010 р. і називався Bitcoin Market. Біржа криптовалют дає можливість купляти, продавати, обмінювати різні віртуальні валюти та торгувати в режимі реального часу і здійснювати угоди за найкращим курсом і з мінімальними комісіями. В топ-майданчики криптовалют входять такі ресурси: Poloniex, Kraken, Bitfinex, Bittrex, Bitstamp, BTC-e (wex), OKCoin, BTCChina, LiveCoin, HitBTC, CEX IO. В Україні торги здійснюються на біржі крипто- валют BTC TRADE UA [49].

Питання 4. Операції з купівлі та продажу іноземної валюти і правила їх проведення

Торгівля валютними цінностями здійснюється на валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках виключно через уповноважені установи, які отримали ліцензію на таку діяльність відповідно до законодавства.

Торгівлю іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб’єктам валютного ринку (банкам, небанківським фінансовим установам та операторам поштового зв’язку).

При цьому торгівлю банківськими металами з фізичною поставкою здійснюють виключно банки, а торгівлю іноземною валютою у готівковій формі (валютно-обмінні операції) можуть здійснювати всі суб’єкти валютного ринку (банки, інші фінансові установи та поштові оператори). Купівля та продаж банківських металів за іноземну валюту заборонені.

Будь-яке підприємство, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, стикається з купівлею-продажем іноземної валюти. Купити-продати валюту підприємство може тільки через банк на валютному ринку і на умовах «форвард» та/або «своп».

Для купівлі валюти підприємство подає до обслуговуючого банку заяву на купівлю валюти в довільній формі. Банк має право купити іноземну валюту без заяви від клієнта – за  його дорученням. При цьому порядок та умови проведення таких операцій визначають у договорі банківського рахунку/іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом. Крім того, разом із заявою потрібно надавати банку відповідні документи, що підтверджують цілі її придбання.

Без документів, але все так само за наявності заяви, можна купити валюту в незначному розмірі, тобто на суму не більше 150 000 грн. У цьому випадку підстави для купівлі валюти зазначають у заяві та/або платіжному дорученні. Придбану валюту, в тому числі в незначному розмірі, необхідно використати за цільовим призначенням протягом 10 робочих днів після дня її зарахування на поточний   рахунок (не пізніше ніж за 2 робочі дні, якщо валюта куплена для виконання зобов’язань перед уповноваженим банком-кредитором за кредитним договором).

Продаж іноземної валюти – операції з продажу іноземної валюти за гривні. Суб’єкти валютного ринку мають право продавати свою валюту лише на міжбанківському валютному ринку України. На практиці це виглядає наступним чином. Клієнт доручає банку (або без його доручення у деяких випадках) продати на міжбанківському ринку іноземну валюту, а отриману суму гривень зарахувати на поточний гривневий рахунок підприємства.

Курс, за яким здійснюється обмін валюти, може бути:

-  без комісії за фіксованим курсом банку;

-  за курсом на основі міжбанківського ринку;

-  за курсом Національного банку України зі сплатою комісії, що дорівнює різниці між фіксованим курсом і офіційним курсом Національного банку України.

Валютний курс – вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. На Форексі валютний курс визначається у процесі попиту і пропозиції. Взагалі у різних країнах зустрічаються три основні види валютних курсів:

Вільний (ринковий) – це суто ринковий обмінний курс. Він гнучкий, постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції грошей (наприклад, курс євро до долара США на Форексі).

Керовано-плаваючий вводиться з метою валютного регулювання паритету, утримання від значних стрибків курсу національної валюти. Це гнучкий курс. Він змінюється залежно від валютного попиту і пропозиції. Утворюється так званий валютний коридор, коли держава цілеспрямовано регулює курс своєї внутрішньої валюти відносно валют іноземних країн

(наприклад, курс гривні до долара США).

Фіксований (адміністративний) – валютний курс, за яким держава жорстко встановлює обмін своєї валюти на валюти інших країн і постійно підтримує їх відповідність певними заходами.

Технологія біржової торгівлі валютою.

Розвиток ринкової інфраструктури, використання сучасних засобів зв’язку сприяють збільшенню частки угод з валютою на міжбанківському валютному ринку.

Учасниками угод із валютою на біржовому ринку є дилери і брокери, що виконують замовлення клієнтів. Угоди між ними укладаються за допомогою переговорів телефоном, телексом, телефаксом або з використанням системи дилінгу, що обслуговується агентствами. Біржові торги на валютній біржі проводяться відповідно до Статуту біржі, а також законодавства країни, що регулює здійснення валютних операцій. Право брати участь у торгах на біржі мають її засновники, а також організації, прийняті в її члени.

Учасникам торгів дозволено здійснювати операції двох видів:

-  від свого імені за дорученням клієнтів;

-  від свого імені і за свій рахунок.

Учасники торгів можуть довірити здійснення операцій на валютній біржі своїм представникам-дилерам. Проте дилер на валютній біржі не може здійснювати угоди для себе, він є лише представником учасника торгів.

У біржових торгах його учасники можуть бути представлені очно або заочно.

Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою:

·    клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди;

·    укладення угоди між клієнтом і учасником торгів (угода з клієнтом оформлюється за його розсудом: письмово (письмове поручительство, факс, телекс) або усно);

·    блокування коштів клієнта для виконання угод;

·    формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку із зазначенням валюти операції або її коду, розміру угоди і запропонованого валютного курсу (якщо заявка «лімітована»), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка «нелімітована», зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом. У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання;

·    відкриття в уповноваженому банку спеціального рахун- ку клієнта для обчислення іноземної валюти, купленої для клієн- тів на валютній біржі в уповноважених банках, що одержали доручення клієнта на купівлю іноземної валюти;

·    заявка учасника торгів на купівлю і (або) продаж іноземної валюти: перед початком торгів (за 1 годину) її учасники подають курсовому маклеру, який веде біржовий торг, попередні заявки і зведення про наявність коштів на їхніх кореспондентських рахунках у банках, що їх обслуговують. Кожна валютна біржа може рекомендувати учасникам торгів відкрити кореспондентські рахунки в зазначених банках.

Розрізняють два види попередніх заявок від учасників торгів:

-          на особисту участь у торгах;

-          на заочну участь у торгах.

У заявці учасника торгів зазначається:

-          сума купівлі або продажу іноземної валюти;

-          курс, за яким він готовий купити або продати валюту.

Сума купівлі або продажу іноземної валюти зазначається у доларах США. Протягом усього біржового дня його учасники через своїх представників можуть подавати додаткові заявки, змінювати суми купівлі або продажу, а також курс раніше поданих заявок;

·    біржовий торг на валютній біржі проводиться у формі аукціону, що його веде курсовий маклер. При проведенні аукціону важливо встановити початковий курс валюти, з якого починається аукціон. У якості початкового курсу можуть використовуватися:

-          курс, зафіксований на попередніх торгах даної валютної біржі;

-          останній курс міжбанківської валютної біржі;

-          офіційний курс Національного банку України.

Перед початком торгу курсовий маклер повідомляє суми заявок на продаж і купівлю. Заявки на продаж становлять пропозицію, на купівлю – попит.

Обов’язок маклера полягає у встановленні балансу між попитом і пропозицією, тобто він повинен домогтися фіксингу.

Фіксинг – це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону).

Якщо пропозиція перевищує попит, то маклер понижує курс валюти; при перевищенні попиту над пропозицією маклер, навпаки, підвищує курс іноземної валюти щодо національної;

·     реєстрація операцій з купівлі-продажу. Всі операції учасників торгів з купівлі-продажу іноземної валюти щотижня реєструються на валютній біржі з висвітленням:

• ·                   обсягів купівлі і продажу іноземної валюти (із зазначенням операцій, здійснених за свій рахунок і за доручення клієнтів);
• ·                   обсягів продажу іноземної валюти зі спеціальних рахунків;
• ·                   валютного курсу за укладеними угодами.

Проте слід зазначити, що згідно із законодавством країни така інформація про учасників торгів є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.

Розрахунок за угодами. Після закінчення біржових торгів укладені угоди оформлюються біржовими посвідченнями, що мають силу договору. Вони виписуються у двох примірниках, підписуються курсовим маклером і учасниками торгу. Розрахунки учасників торгів за угодами, укладеними на валютній біржі, здійснюються на підставі біржових посвідчень відповідно до встановленого порядку розрахунків за біржовими операціями з іноземною валютою.

Усі угоди здійснюються за котируванням (курсом).

Котирування – це вартість одиниці однієї валюти (базової), яка виражена в одиницях іншої валюти (котируваної). У позначенні пари валют (наприклад, USD/CHF) базова валюта записується першою, котирувана – другою.

Котирування складається із двох цифр.

Перша цифра – бід (Bid) – ціна, за якою клієнт може продати базову валюту, друга – аск (Ask або Offer) – ціна, за якою клієнт може купити базову валюту за котирувану.

Різниця між цими курсами називається спредом (spread). Розмір спреду залежить від розглянутої пари валют і від стану ринку.

Крос-курс – співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього відношення до курсу третьої валюти. Найчастіше розрахунок крос-курсу здійснюється через курси валют до долара.